Сучасні тенденції розвитку правової соціальної української державності. Напрями, принципи та функції юридичного та філософсько-правового забезпечення в країні. Вивчення впливу духовної культури на формування професійної та національної свідомості юриста.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Гуренко Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри теорії, історії держави і права кандидат філософських наук, доцент Титаренко Сергій Анатолійович, Луганський національний аграрний університет, доцент кафедри політології та соціології Захист відбудеться “06” квітня 2007 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, м.Саме належний рівень політичної культури юриста в професійному вимірі - професійно-політичої культури юриста - може прискорити еволюційний вихід суспільства зі стану соціокультурної кризи, що повязана, перш за все, з відсутністю належного правового вирішення політичних проблем, характеризується неефективним позитивно-правовим регулюванням політичної системи, проявом правового нігілізму, послабленням нормативно-регулятивної функції позитивного права, недостатньо раціональною дією відповідних його механізмів. Стосовно сучасної Української держави, яка відзначила 15-річчя своєї незалежності, слід зауважити, що процес деполітизації державних установ, проведення конституційної та політичної реформ, необхідність усунення конкретних недоліків у чинному законодавстві, які хибно впливають на політичну систему, потребують відповідного рівня професійно-політичної культури юриста. Сучасні тенденції розвитку правової соціальної української державності вказують на особливу роль у цьому процесі впливу юриста на політичну сферу і впливу цієї сфери на право. Разом з цим, недостатній рівень професійно-політичної культури юриста під час побудови в незалежній і суверенній Україні правової демократичної держави, закріпленої Конституцією України, може спричинити ситуацію, коли юридичний конфлікт переростає в загальнодержавну політичну кризу і ставить суспільство на межу розколу та громадянської війни. Всебічний теоретичний аналіз різноманітних правових та політичних проблем, які тісно повязані з феноменом професійно-політичної культури юриста, міститься також у працях як вітчизняних, так і зарубіжних учених різних історичних епох з: філософії права - В.Д.Впровадження поняття ‘‘професійно-політична культура юриста’’, окреслення його концепції та визначення філософсько-правових засад його формування зумовили аналіз автором історичного розвитку поглядів на проблеми професійної та політичної культур юриста, які постають у єдності своїх онтологічних, аксіологічних і гносеологічних характеристик багатомірними соціальними феноменами. Другий розділ ‘‘Концепція професійно-політичної культури юриста в контексті сучасної філософії права’’ присвячений зясуванню світоглядних та методологічних засад наукового розгляду сутності політичної культури юриста в професійному вимірі (професійно-політичної культури юриста), детермінант, принципів та функцій професійно-політичної культури юриста, чинників окремих видів культури, які, насамперед, сприяють її формуванню. У першому підрозділі ‘‘Теоретико-методологічні засади та сутність професійно-політичної культури юриста’’, виокремивши світоглядну основу концепції професійно-політичної культури юриста та її методологічні засади, автор вводить визначення професійно-політичної культури юриста та дає її порівняльну характеристику щодо окремих видів культури юриста. Здобувач стверджує, що складовими професійно-політичної культури юриста виступають такі компоненти: основоположний (формується, насамперед, під впливом чинників духовної культури та не залежить від виду юридичних службових обовязків); варіативно-практичний (формується, у першу чергу, під впливом правової та національної політичної культур і змінюється залежно від конкретних службово-функціональних обовязків та прав юриста). У третьому розділі ‘‘Філософсько-правові засади формування професійно-політичної культури юриста’’ автор, враховуючи, що предмет дослідження повязаний, насамперед, з діяльністю в межах культурної сфери людини, що знаходиться всередині єдиного ціннісно-нормативного континууму взагалі та професійною діяльністю в межах правової сфери зокрема, на основі культурологічного, антропологічного та аксіологічного підходів, доводить, що сутність процесу формування професійно-політичної культури юриста можна розглядати як на макрорівні (стихійний вплив на особистість юриста всіх умов соціального середовища, що можуть включати як позитивні, так і негативні чинники, які мають звязок з правовою та політичною системами), так і на мікрорівні (цілеспрямована організована діяльність, яка направлена на досягнення високого рівня професійно-політичної культури юриста).