Проблематика професійного мовлення і мови спеціальності в системі "людина-людина". Мовленнєво-комунікативна специфіку фаху психолога. Індивідуальна форма роботи психолога з клієнтом. Мова як операціональний засіб мовленнєвої діяльності психолога.
Аннотация к работе
Стаття з теми: Професійно-мовленнєва діяльність психолога як психолінгвістичний феноменСтаттю присвячено проблематиці професійного мовлення і мови спеціальності в системі «людина-людина», висвітленню окремих аспектів професійно орієнтованого висловлювання, чинників, що визначають становлення у майбутніх психологів професійно-мовленнєвої діяльності, зокрема питання мовленнєвого впливу, професійної картини світу, значення особистісного смислу, внутрішньої структури особистості, мовленнєвої особистості, мови особистості; визначенню діяльності професійного мовлення в якості самостійної діяльності, що має ієрархічну організацію і фазову будову. Статья посвящена проблематике профессиональной речи и языка специальности в системе «человек-человек», освещению отдельных аспектов профессионально ориентированного высказывания, факторов, которые определяют становление у будущих психологов профессионально-речевой деятельности, в частности вопросы речевого воздействия, профессионального образа мира, значения и личностного смысла, внутренней структуры личности, речевой личности, языка личности, определению деятельности профессиональной речи в качестве самостоятельной деятельности, имеющей иерархическую организацию и фазное строение. This article is devoted to the problems of professional speech and language of speciality in the system «man-man», highlighting of certain aspects of professionally oriented statements, factors that determine the formation of vocational and language activities in future psychologists, including the issues of speech impact, professional worldview, value of personal meaning, internal structure of personality, individual speech, language of personality; the definition of professional speaking as an independent business that has a hierarchical organization and phase structure. Професійно-мовленнєва діяльність психолога не досліджувалася цілісно, хоча й окремі її питання або дотичні до неї побіжно розглядалися в деяких публікаціях. Калмиковою [4], ми можемо запропонувати як робочу, що враховує мовленнєво-комунікативну специфіку фаху психолога, наступну дефініцію професійно-мовленнєвої діяльності як системи спрямованих на реалізацію професійних завдань мовленнєвих дій, що: а) виникають із потреби у публічному і/або психологічно-інтимному формуванні й формулюванні думки, спрямованої на вирішення проблем клієнта; породжується стійкими професійними (смислоформувальними і смислоформулювальними) мотивами і усвідомленими фахово-комунікативними, задовольняючи запити відвідувача психолога інтенціями; спричиняються психологічно орієнтованими, зумовленими специфікою взаємодії психолога і клієнта проміжними і кінцевою цілями та взаємозвязаними з мотивом професійно центрованого мовлення образом передбачуваного результату висловлювання, що спрямоване на соціум (групу) чи окрему людину, які потребують психологічної допомоги в тій чи іншій формі; б) спрямовані на перекодування загального субєктивного фахового задуму у професійно впливове висловлювання, перетворення смислової і семантичної внутрішньомовленнєвої програми у форми зовнішнього професійного дискурсу з вибором і відтворенням доречних лексико-граматичних структур поверхневої мови, спроможних донести до свідомості клієнта, групи, соціуму адресовані їм задуми психолога і здійснити психологічний вплив; в) суб’єктно опосередковані одночасно діями контролю і прийняття рішення про адекватність процесуальності (перебігу) професійно орієнтованого мовлення психолога проміжній меті без очікування кінцевого результату і його збігу чи не збігу з кінцевою метою висловлювання; г) забезпечують гармонійну, очікувану від субєктів психологічної взаємодії (психолога і клієнтів) результативність, продуктивність.Таким чином, під професійно-мовленнєвою діяльністю психолога як багатовимірним феноменом психолінгвістики, ми розуміємо найвищу - цілеспрямовану форму професійної мовленнєвої активності субєкта, самостійну, самооцінну, самодостатню вербальну взаємодію і мовленнєвий вплив на смислову перебудову свідомості клієнта у спроектованому і спрограмованому психологом напрямку.