Етапи становлення і розвитку вищої агроінженерної освіти в США. Спільні для України та США підходи щодо модернізації навчально-виховного процесу у вищій аграрній школі. Специфічні особливості американської системи навчання майбутнього інженера-аграрника.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Лузан Петро Григорович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри педагогіки Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Романишина Людмила Михайлівна, Національна академія Державної прикордонної служби України, професор кафедри педагогіки і психології, м. Захист відбудеться 30 жовтня 2008 року. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул.Разом із тим, у підготовці інженерів, зокрема аграрників, залишається низка невирішених проблем, детермінованих суперечностями, які мають місце у вищій інженерній освіті між: - новітніми технічними знаннями, знаннями про сучасні прогресивні ресурсозберігаючі, природоохоронні технології та своєчасністю їх включення у зміст навчання; До проблеми підготовки інженерів в Україні та зарубіжжі зверталося багато дослідників. A., Кранкілтон Дж., Кратвол Д., Гуллед Дж., Ейзнер Е. тощо), навчальних програм, підручників і посібників, Д. технологічних аспектів розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів-аграрників США свідчать про наявність позитивних підходів, ідей, конструктивне використання яких у вітчизняній практиці може суттєво поліпшити ситуацію навчання фахівців даної галузі. Таким чином, наявні суперечності, потреба в цілісному і системному дослідженні професійної освіти майбутніх аграрників США та актуальність цієї проблеми для України в нових соціально-економічних умовах зумовили вибір теми дисертації: "Професійна підготовка інженерів-аграрників у системі вищої освіти США". У процесі дослідження було застосовано комплекс методів, що забезпечують системне вивчення американського досвіду підготовки інженерів-аграрників та обґрунтування напрямів його екстраполяції в системі вищої аграрної освіти України, зокрема: - методи вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, аналіз навчально-методичної документації (навчальні плани, робочі програми), що забезпечили можливість виявити подібні та відмінні риси у змісті, формах, методах професійної підготовки інженерів-аграрників у вищих закладах освіти США та України; моделювання, контент-аналіз змісту педагогічної документації;У першому розділі "Становлення і розвиток аграрної освіти США" проаналізовано спільні для України та США завдання модернізації вищої професійної освіти та фактори актуалізації проблеми підготовки сучасних інженерів; висвітлено підходи американських учених до відбору змісту інженерної освіти та технології розвитку пізнавальних умінь студентів; наведено результати історико-педагогічного аналізу розвитку американської системи підготовки інженерів-аграрників; виявлено характерні риси та особливості організації вищої освіти США. інженер аграрник американський вища освіта Низка вчених (Згуровський В., Лут М., Чернілевський Д., Лавров Є., Бендера І. та ін.) визнає проблеми існуючої технології підготовки інженерів: низька мотивація самостійної роботи; несистематична навчальна робота студентів; відокремлення в часі можливості "педагогічної корекції" від навчального процесу; недостатня обєктивність оцінювання навчальних досягнень студентів; недостатня оперативність інформованості організаторів навчального процесу про успішність студентів; непродуктивні витрати часу студента і викладача (сесія); низька мотивація викладачів до впровадження сучасних інформаційних технологій навчання. Палмер), зокрема: основний принцип інноваційної інженерної освіти - формування світогляду, що грунтується на багатоваріантності рішень, толерантності до іншої думки, відповідальності за свої дії; основна мета інноваційної освіти - розвиток творчого потенціалу особистості та формування загальнолюдських цінностей; розвиток міждисциплінарних звязків; навчати не предмету, а спеціальності на основі креативної методики навчання (принцип "створи" замість принципу "повтори"); інтеграція навчальних дисциплін; введення до змісту навчальних програм управлінських, економічних, правових знань із поглибленим вивченням інформаційних технологій, основ інтелектуальної власності, іноземних мов; створення міждисциплінарних і мультидисциплінарних програм навчання; створення дієвої системи студентської науково-дослідної роботи тощо.