Професійна орієнтація у суспільстві та зв’язок між суспільним, освітнім і екзистенціальним її вимірами. Професійна орієнтація за умов економічних і соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка як один із чинників стабілізації суспільства.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукЗахист відбудеться „24 ”листопаду 2011 року о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.07 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Дисертація присвячена дослідженню тенденцій самореалізації особистості у світі праці, які визначаються соціокультурними контекстами глобалізації, інформаційного суспільства, суспільства ризику та суспільства знань. На основі комплексної методології дослідження у дисертації запропонована багаторівнева модель професійної орієнтації у суспільстві ризику, яка забезпечує звязок між суспільним, освітнім та екзистенціальним вимірами профорієнтації. Обґрунтовується, що професійна орієнтація за умов економічних і соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка є одним із чинників стабілізації суспільства, сприяє запобіганню соціальним патологіям та екзистенційним кризам, повязаним з безробіттям та його наслідками.Реалізація особистості в професійній діяльності у всі часи була і залишається одним із визначальних завдань як пересічної людини, так і суспільства у цілому. Наслідком прискореного відходу українського суспільства від тоталітарних практик професійної орієнтації стала руйнація системи професійної освіти, яка в свою чергу обумовила не тільки дефіцит інженерно-технічних кадрів і кваліфікованих робітників, диспропорції освітніх пропозицій, а й екзистенціальну кризу професіоналів, відчужених від суспільства і від здобутої професії. Отже, розгляд з позицій філософії освіти змісту, можливостей і перспектив професійної орієнтації у суспільстві ризику, а такими є усі без винятку сучасні соціуми, дозволить розглянути у діалектичній єдності її особистісний і суспільний виміри з урахуванням сучасних соціокультурних контекстів. Пошуки сучасних форм професійної орієнтації, їх включення до більшості освітніх практик є передумовою успішної самореалізації особистості у світі праці, а відтак - і гуманізації освітніх і виробничих відносин у суспільстві знань, структури якого формуються вже сьогодні. Здійснити інтеграцію різних аспектів профорієнтації молоді можливо лише на основі сучасної філософії освіти, яка дозволяє подолати фрагментарність теоретичних підходів та практичних зусиль і здійснити міждисциплінарний синтез, необхідний для розробки успішної стратегії професійної освіти та суспільнорелевантної професійної орієнтації.У першому розділі «Методологічні засади дослідження професійної орієнтації у сучасній освіті» визначено методологічні засади, проблемні лінії та напрями теоретичного аналізу профорієнтації у предметному полі філософії освіти, комплементарне поєднання яких покладено в основу методологічної програми дисертації. На основі марксистської і постмаркситської філософської антропології показано емансипаторське значення професійної освіти, яка є не тільки підготовкою до самореалізації особистості в світі праці, а й важливим чинником формування особистості. Внутрішня потреба особистості в орієнтації є результатом її самопізнання і пізнання суспільства ризику, що в свою чергу сприяє реалізації життєвих стратегій особистості, а також справляє зворотний вплив на зміст та організаційні форми професійної освіти. Ці вади дозволяє подолати екзистенційно-прагматична стратегія профорієнтації, яка спроможна мінімізувати ризики при здійсненні вибору професії та у професійній самореалізації особистості. Розподіл на ринку праці на нові і старі професії: на ті, що обслуговують суспільні та індивідуальні потреби, та на ті, що забезпечують розвиток суспільства в інформаційному суспільстві та ще більш у суспільстві знань, стає більш різким і через це посилює потребу в новій якості суспільного управління, здатного мінімізувати ризики і небезпеки, повязані з професійною самореалізацією особистості.Сформульовано основні теоретичні підсумки дисертаційного дослідження, які у сукупності дають нові вирішення наукової проблеми - оптимізації професійної орієнтації у суспільстві ризику та створення стартових умов для професійної самореалізації особистості у процесі становлення нової соціальної та освітньої реальності - суспільства знань. Професійна орієнтація за умов економічних і соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка стає одним із чинників, що впливають на сталий розвиток суспільства і сприяють запобіганню соціальних патологій та екзистенційних криз, повязаних з безробіттям та його наслідками. Профілактика таких кризових станів передбачає активізацію профорієнтаційних освітніх практик, мобілізацію виховних, дидактичних та культурних ресурсів суспільства для реалізації права людини на працю і самореалізацію у професійній сфері.