Зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень у вікових першородячих шляхом вивчення функціонального стану фетоплацентарної системи. Вдосконалення необхідних лікувально-профілактичних заходів раціонального ведення вагітності та пологів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Львівського національного медичного університету. Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор Беседін Віктор Миколайович Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького завідувач кафедри акушерства та гінекології №1 Офіційні опоненти: Коломійцева А. Г., д. мед.н., проф., Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділення патології вагітних та пологів. Товстановська В.О. д.мед.н.,проф.кафедри акушерства та гінекології №2 Національний медичний університет ім. Захист відбудеться 20.10. 2005 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім.Проблема вдосконалення тактики ведення вагітності та пологів у жінок у віковому аспекті завжди знаходилася в центрі уваги акушерів-гінекологів усіх країн світу [В.И. Зміна вікового складу першородячих створює серйозну медичну проблему внаслідок високої частоти ускладнень перебігу вагітності, пологів, стану плода та новонародженого у вагітних, старших 27 років. При аналізі перебігу вагітності відзначено, що у цих вікових групах значно частіше розвиваються тяжкі форми пізніх гестозів, анемія вагітних, аномалії пологової діяльності, а також, частота проведення кесарського розтину та наявність післяпологової інфекції значно перевищують такі показники у вагітних до 27 років [Н.Г. Вагітність у жінок 27 років і старших настає на фоні вікових змін репродуктивної системи. Вивчити особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду у першородячих, старших 27 років та стан плода і новонародженого.Для вирішення поставлених у роботі мети і завдань нами обстежено 248 першородячих жінок, з яких 68 склали контрольну групу у віці 20-25 років, у групу А увійшли 130 вагітних жінок у віці 27-33 років, у групу В - 50 жінок у віці 34 років і старші. Серед вікових першородячих виділені три підгрупи: це жінки, які пізно вступили у шлюб, клінічно здорові; друга підгрупа - вікові першородячі із обтяженим гінекологічним анамнезом та наявністю екстрагенітальної патології, третя підгрупа була сформована із вагітних жінок, які свідомо відтерміновували дітонародження, з гінекологічною патологією. Такий розподіл груп першородячих, старших 27 років, надає правомірність порівнювати їх результати лабораторних та функціональних методів дослідження.Таким чином, показники контрольної групи і першої підгрупи вікових першородячих будуть сприяти визначенню впливу віку на вагітність та пологи, а показники II і III підгруп - виявленню особливостей перебігу вагітності і пологів у порівнянні із клінічно здоровими молодими першородячими та першородячими старше 27 років. У групі контролю 5,88% роділь, у групі від 27-33 років частота кесаревого розтину зросла удвічі, а у вікових першородячих 34-ох років і старших практично у 4 рази. При цьому, у здорових вікових першородячих частота несвоєчасного відходження навколоплодових вод суттєво не відрізнялася від контрольної групи, натомість у вагітних, старше 27 років, з гінекологічною та соматичною патологією ця частота у 2,5 і 3 рази перевищувала аналогічний показник контрольної групи вагітних до 27 років (Р<0,05).У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нові вирішення проблеми патогенезу, лікування планцентарної дисфункції у вікових першородячих, на основі вивчення фетопланцентарного комплексу та впроваджено до загальноприйнятих методів лікування препарат системної ензимної дії - вобензим і доведено ефективність його застосування. 1.Вікові першородячі формують групу ризику по розвитку плацентарної дисфункції, яка у віці 27-33років має місце у 52-57 % вагітних, у віці 34-х років та старше 67-73% та проявляється хронічною гіпоксією внутрішньоутробного плода у 50,2%, гіпотрофією плода у 17,3% вагітних і зумовлює високу частоту пренатальної смертності. Ступінь порушення матково-плацентарного та плацентарно-плодового кровоплину знаходяться у прямій залежності від частоти та ступеню важкості, хронічної внутрішньоутробної гіпоксії плода та маси новонародженого.