Профілактика та лікування окремих форм післяопераційного перитоніту - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукдоктор медичних наук, професор Мамчич Володимир Іванович, Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії з курсом топографічної анатомії та оперативної хірургії. Захист відбудеться 17 грудня 1998 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. Запропоновано обєм клініко-лабораторних заходів, які дозволяють прогнозувати можливість розвитку післяопераційного перитоніту та провести його ранню діагностику. Представлені результати застосування розробленої лікувальної тактики у хворих з післяопераційним перитонітом, визначені покази до використання запрограмованої лапараперції, патогенетично обґрунтований комплекс післяопераційного лікування, що дозволило знизити летальність до 13,79%.Післяопераційним перитонітом прийнято називати запалення очеревини, яке виникло після операцій на органах черевної порожнини (А.А. Розробити лікувальну тактику при післяопераційному перитоніті, адекватну його виду та ступеню важкості перебігу; провести оцінку її ефективності. Розроблено комплекс заходів по профілактиці розвитку неспроможності лінії швів, який включає: використання розробленого (посвідчення на рац. пропозицію №39/94) підслизово-серозного безперервно-вузлового шва; закріплення лінії швів консервованими ембріональними тканинами (заявка на винахід № 96072913); локальне підведення медикаментозних препаратів до зони міжкишкового анастомозу (рішення про видачу патенту на винахід по заявці № 96072910); Практичне значення роботи полягає в розробці комплексної профілактики неспроможності лінії швів, визначенні інформативних критеріїв прогнозування перебігу післяопераційного періоду та ранньої діагностики післяопераційного перитоніту, розробці лікувальної тактики. Причинами розвитку післяопераційнго перитоніту були: пошкодження та перфорація стінки полого органу - у 5 хворих; неспоможність лінії швів кукси ДПК - 3; неспроможність лінії швів міжкишкових анастомозів - 4; неспроможність кукси міхурового протоку - 1; неспроможність лінії швів на матці - 8; прогресування запального процесу в очеревинній порожнині - 4; прорив абсцесу в вільну очеревинну порожнину - 3; рання злукова кишкова непрохідність - 3; післяопераційний панкреатит - 1.Основними механізмами розвитку неспроможності лінії кишкових швів є: локальна активація процесів пероксидного окислення на фоні недостатності системи антиоксидантного захисту, активація тканинного фібринолізу, спотворення процесів регенерації, що призводить до порушення процесів первинної та вторинної герметизації лінії швів та каналу нитки. При ІІІ-А ступені важкості перебігу післяопераційного перитоніту ефективною є лікувальна тактика, яка включає: усунення причини перитоніту, санацію очеревинної порожнини, адекватне її дренування по розробленим методикам, комплексну післяопераційну терапію. Ефективним методом в комплексному лікуванні розповсюджених форм післяопераційного перитоніту при ІІІ-Б та IV ступенях важкості його перебігу є повторні запрограмовані розкриття очеревинної порожнини по розробленій методиці, які дозволяють проводити повторну її санацію, зменшити бактеріальну забрудненість, знизити прояви запального процесу, вираженість ендотоксикозу, в динаміці оцінити життєздатність тканин, спроможність накладеної лінії швів, усунути виникаючі внутрішньоочеревинні ускладнення. Для попередження виникнення неспроможності лінії кишкових швів у хворих групи ризику слід застосовувати: розроблений підслизово-серозний безперервно-вузловий шов, покриття лінії швів консервованим перикардом плоду і багатофункціональний зонд для декомпресії кишечника та локального підведення до лінії швів медикаментозних препаратів.