Клінічний перебіг вагітності, пологів, перинатальні наслідки розродження жінок з міомою матки різної локалізації. Рекомендації щодо зниження частоти перинатальної патології у жінок з міомою матки різної локалізації, комплекс профілактичних заходів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ.П.Л.ШУПИКАРобота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. Науковий керівник член-кореспондент НАН України, АМН України та Росії, доктор медичних наук, професор П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства, гінекології та перинатології Коломійцева Антоніна Георгіївна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділення патології вагітності та пологів доктор медичних наук, професор Захист дисертації відбудеться “29” квітня 2005 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім.При цьому, на думку провідних вітчизняних та світових фахівців (Б.М.Венцківський та співавт, 2002; В.І.Кулаков та співав., 2003; А.Я.Сенчук, 2004), більшість ускладнень повязана з неспроможністю компенсаторно-пристосувальних реакцій в системі мати-плацента-плід забезпечити адекватний розвиток та кровопостачання плаценти, достатню метаболічну та гормональну підтримку формуючогося фетоплацентарного комплексу, наслідком чого вважається раннє виникнення важких форм плацентарної недостатності, кисневе та метаболічне голодування ембріона/плода з розвитком його ретардації та інших форм пери-та постнатальних уражень (Л.Б.Маркін та співавт, 2002; В.М.Сидельникова та співавт., 2003). Необхідність з одного боку забезпечити реалізацію генеративної функції, а з іншого - виробити раціональні індивідуально спрямовані алгоритми ведення вагітності, пологів і післяпологового періоду у жінок з міомою матки різної локалізації, з метою зменшення існуючих в цій групі пацієнток високих рівней акушерської та перинатальної захворюваності обумовило актуальність виконаної нами дисертаційної роботи. Метою дослідження стало зниження частоти перинатальної патології у вагітних з міомою матки різної локалізації на підставі вивчення особливостей преморбідного фону, перебігу вагітності, пологів, функціонального стану фетоплацентарної системи і перинатальних наслідків розродження та розробки відповідних диференційованих лікувально-профілактичних заходів. Встановити взаємозвязок між клінічними особливостями прегравідарного фону, перебігу вагітності і пологів, а також функціональним станом фетоплацентарного комплексу у жінок з міомою матки різної локалізації. Розробити та впровадити практичні рекомендації щодо зниження частоти перинатальної патології у жінок з міомою матки різної локалізації на підставі диференційованого використання комплексу лікувально-профілактичних заходів. перинатальний патологія вагітна міомаІІ групу склали 60 жінок з міомою матки, у яких протягом гестації була застосована розроблена нами діференційована лікувально-профілактична методика. Ці вагітні, в свою чергу, в залежності від клініко-анатомічних особливостей наявних міоматозних вузлів, були згруповані у 3 підгрупи: в ІІА - увійшли 20 вагітних із поодинокими інтрамуральними або множинними інтрамурально-субсерозними міоматозними вузлами, діаметр яких не перевищував 30-35 мм.; в ІІБ - 25 вагітних з інтрамурально-субсерозними міоматозними вузлами, діаметром 35-70 мм., але без ознак центрипетального росту; ІІВ - 15 вагітних з наявністю субмукозних вузлів, інтрамуральних міоматозних вузлів діаметром понад 70 мм., та (незалежно від діаметру) з ознаками центрипетального росту. Вагітним ІІБ підгрупи призначали: “Вібуркол” ректально двічі на добу протягом 7 діб, потім ще 10 діб по 1 свічці на ніч, з поступовим зменшенням на протязі 5-7 процедур з інтервалом 1 раз у 2-3 доби; Жінкам ІІВ підгрупи проводили наступну терапію: “Вібуркол” ректально двічі на добу протягом 10 діб, потім ще 10-14 діб по 1 свічці на ніч, з поступовим зменшенням на протязі 7-10 процедур з інтервалом 1 раз у 2-3 доби; після 28 тижнів вагітності жінкам цієї групи з профілактичною метою додатково призначали малі дози ?2-адреноміметика (“Гініпрал”) по ? таблетки (0,125 мг) через кожні 6 годин - 5-7 діб з подальшим зменшенням дози до ? таблетки тричі на добу ще 7-10 діб.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукової задачі щодо зниження частоти перинатальної патології у вагітних з міомою матки різної локалізації на підставі вивчення особливостей преморбідного фону, перебігу вагітності, пологів, функціонального стану фетоплацентарної системи і перинатальних наслідків розродження та розробки відповідних диференційованих лікувально-профілактичних заходів. У жінок з міомою матки має місце високий рівень прегестаційної соматичної захворюваності у вигляді інфекційної патології в дитячому та підлітковому віці (61,7%), захворювань серцево-судинної системи (78,3%), супутніх ендокринопатій (65,0%), захворювань шлунково-кишкового тракту (38,3%), варикозної хвороби нижніх кінцівок (31,7%), запальних уражень сечовидільної системи (16,7%), що спричиняє до напруженного функціонування нейроендокринної, серцево-судинної, імунної систем під час подальшої вагітності.