Функціональний стан печінки у хворих на перитоніт. Розробка пристрою для проведення лапароскопії і маніпуляцій у черевній порожнині для лікування перитоніту. Лікувально-діагностичні заходи з профілактики печінкової недостатності у хворих на перитоніт.
Аннотация к работе
Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукПроблема розвитку печінкової недостатності при перитоніті дотепер зберігає свою актуальність. Автори монографій, присвячених проблемі перитоніту [Гостищев В. К., 1994; Мартов Ю.Б., 1998; Шуркалин Б.К., 2000], відзначають, що летальність при токсичній і термінальній стадії перитоніту складає у середньому 25-30%, при розвитку поліорганної недостатності - 74%. Ряд авторів [Белокуров Ю. Н., 1991; Жадкевич М. М., 1989; Ерюхин И. А.,1999; Филипович Н. Е., 1988] відзначають, що основним способом зниження летальності при розвитку ПН, що замикає список поліорганної недостатності у хворих з перитонітом, є профілактика розвитку даного ускладнення. Основними напрямками профілактики визначено: прогнозування розвитку та рання діагностика печінкової недостатності, раннє лікування хворих на перитоніт і активна хірургічна тактика в післяопераційному періоді. Вивчити роль відеолапароскопічного методу етапних санацій черевної порожнини в комплексі з інтраопераційною назоінтестинальною інтубацією кишечнику в профілактиці печінкової недостатності у хворих на гнійний перитоніт. профілактика печінковий недостатність перитоніт(1971) за площею запального процесу в наших спостереженнях переважали хворі з розповсюдженими формами перитоніту - 77,1% проти 22,9% - з місцевими формами, за стадією запалення переважали хворі з токсичною фазою запального процесу - 78,16%, проти 11,5% - з реактивною і 10,34% - з термінальною. Першу групу хворих (контрольну) склали 38 пацієнтів, яким здійснювався традиційний спосіб післяопераційного лікування, другу групу (основну) склали 49 пацієнтів, яким у післяопераційному періоді цілеспрямовано здійснювали профілактичні заходи щодо попередження розвитку ПН. Наприкінці операції, з метою профілактики розвитку печінкової недостатності, в черевну порожнину вшивалася розроблена у нашій клініці гільза (Деклараційний патент України на винахід № 38079 А, А61В17/34 від 15 05.2001) для проведення програмованої відеолапароскопічної санації черевної порожнини в динаміці та виконувалась назоінтестинальна інтубація кишечнику для зменшення компартмент-синдрому, що значно полегшує проведення лапароскопічної санації і знижує інтоксикацію інтестинального генеза. Майже у половини хворих з розповсюдженими формами перитоніту - 17 (44,74%) пацієнтів першої групи - закритий метод ведення черевної порожнини виявився малоефективним, а саме: до кінця другої-третьої доби дренажні трубки в черевній порожнині не функціонували, перистальтика кишечнику була різко ослаблена або зовсім відсутня, зберігалися явища ендогенної інтоксикації, спостерігалася клініка триваючого перитоніту. Гемосорбцію виконано 9 хворим, при цьому 5 хворим - по 3 сеанси і 4 хворим - по 2 сеанси, плазмаферез - 3 хворим по 2 сеанси.У роботі наведено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального завдання - покращення найближчих результатів хірургічного лікування хворих з перитонітом, ускладненим печінковою недостатністю, шляхом розробки математичної моделі прогнозування даного ускладнення і використання активної хірургічної тактики в післяопераційному періоді. У ранній термін захворювання в післяопераційному періоді у хворих на перитоніт розвиваються порушення метаболічної, видільної і барєрної функції печінки, при цьому клінічна симптоматика печінкової недостатності виявляється лише в пізній, найчастіше необоротній фазі захворювання. Сполучення у хворого таких показників як: чоловіча стать, вік 50 років і більше, тривалість захворювання до початку лікування 30 годин і більше, ЛІІ більше 5,5 ум. од., МІП більше 22 ум. од., наявність розлитої форми перитоніту, концентрації у сироватці крові - загального білка менше 62 м\л, СРБ більше 150 мг\л, ІЛ-6 більше 825 пг\л, імовірність розвитку ПН становить 57-92%. Визначено показання до використання відеолапароскопічного методу санацій черевної порожнини у післяопераційному лікуванні та назоінтестинальної інтубації кишечнику з метою профілактики розвитку печінкової недостатності у хворих на перитоніт, а саме: розлитий гнійний перитоніт у токсичній фазі, неможливість ліквідації і надійної ізоляції джерела перитоніту, післяопераційний перитоніт, високий ризик розвитку печінкової недостатності на підставі математичної моделі, пролонгація лікування більш ніж 30 годин, висока ступінь ендогенної інтоксикації ЛІІ більша ніж 5,5 ум. од., вік - більше 50 років, наявність супутньої патології, МІП - більше 30 балів. Застосування розробленої програми відеолапароскопічної санації черевної порожнини у сполученні з інтубацією кишечнику у хворих на перитоніт з метою профілактики розвитку ПН дозволило зменшити розвиток даного ускладнення на 13%, кількість загальних і місцевих ускладнень - на 28%, знизити летальність на 8%., а також скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі в 1,4 рази.