Монтаж апаратів зовнішньої фіксації при наданні допомоги постраждалим з відкритими ушкодженнями надп’ятково-гомілкового суглоба. Розробка заходів з профілактики гнійно-некротичних ускладнень при відкритих ушкодженнях надп’ятково-гомілкового суглоба.
Аннотация к работе
Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Академії медичних наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукПрактика лікування відкритих ушкоджень надпятково-гомілкового суглоба (ВУНГС) у звязку з великою кількістю гнійно-некротичних ускладнень сформувала думку про те, що ці ускладнення обумовлені вже самою наявністю такого ушкодження. В рамках даної теми автор проводив патентно-інформаційний пошук; проводив біомеханічне дослідження зовнішніх фіксаторів; брав участь у дослідженні напружено-деформованого стану дистального відділу гомілки і стопи, фіксованих за допомогою зовнішніх фіксаторів, методом кінцевих елементів; виконував клінічне та рентгенологічне обстеження пацієнтів; проводив хірургічне та післяопераційне лікування пацієнтів основної групи спостереження; виконав порівняльний аналіз результатів лікування пацієнтів основної та контрольної груп). Мета роботи: покращити результати лікування хворих з відкритими ушкодженнями надпятково-гомілкового суглоба шляхом оптимізації засобів профілактики інфекційно-некротичних ускладнень із застосуванням апаратів зовнішньої фіксації в якості лікувальної іммобілізації. Біомеханічне дослідження фіксуючих можливостей апаратів зовнішньої фіксації дозволило обґрунтувати їх вибір для іммобілізації при відкритих ушкодженнях надпятково-гомілкового суглоба за критерієм жорсткості фіксації; методом математичного моделювання обґрунтовано адекватність їх застосування на сегменті «гомілка-стопа». Оптимізація хірургічної та медикаментозної профілактики інфекційних ускладнень при відкритих ушкодженнях надпятково-гомілкового суглоба у сполученні з раціональними засобами лікувальної іммобілізації, післяопераційною тактикою сформувала технологію лікування відкритих ушкоджень надпятково-гомілкового суглоба, що дозволила значно покращити результати лікування та зменшити кількість тяжких ускладнень, що інвалідизують, в основній групі спостереження порівняно з контрольною на 29,5%.Спираючись на це, а також на літературні відомості, можна стверджувати, що загальноприйнята тактика лікування відкритих ушкоджень кісток і суглобів не в змозі забезпечити належних результатів лікування відкритих ушкоджень надпятково-гомілкового суглоба, що в першу чергу стосується профілактики інфекційно-некротичних ускладнень. На основі біомеханічного дослідження і математичного моделювання з використанням методу кінцевих елементів визначені моделі зовнішніх фіксаторів, що можуть бути використані в якості засобів лікувальної іммобілізації при відкритих ушкодженнях надпятково-гомілкового суглоба. Первинна хірургічна обробка рани при відкритих ушкодженнях надпятково-гомілкового суглоба не повинна і не може бути заснована на принципі максимального радикального хірургічного видалення «потенційно нежиттєздатних тканин» виходячи з візуального визначення життєздатності.