Виробнича програма термічної ділянки, аналіз умов роботи різального інструменту. Визначення дійсного річного фонду часу роботи устаткування. Порівняння технологічних властивостей швидкорізальних сталей, а також безвольфрамових швидкорізальних сталей.
Аннотация к работе
Тверді відходи машинобудівного виробництва містять амортизаційний лом (модернізація устаткування, оснащення, інструменту), стружки і тирсу металів, деревини, пластмас і т. п., шлаки, золи, шлами, опади і пил (відходи систем очищення повітря та ін.). Для нагрітих викидів визначимо коефіцієнт m і максимальну приземну концентрацію шкідливої речовини См (для кожного забрудника): 1) мг/м3 Укрупнена оцінка збитку від забруднення атмосферного повітря викидами підприємств базується на використанні величини питомого збитку від забруднення і визначається за формулою [32]: , де - питомий збиток від викиду в атмосферу умовної тонни забруднюючих речовин, = 14,4 (грн/ум. т); Суми збору, що стягується за викиди стаціонарними джерелами забруднення ПВС, обчислюються платниками самостійно на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обємів викидів, нормативів збору і коригуючих коефіцієнтів, за формулою: , де МЛІ - обєм викиду i-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т; У наближених розрахунках величину цих витрат можна прийняти у розмірі 4-6% від оптової ціни обладнання.
Вывод
Інженерно-технічні заходи по підвищенню стійкості напівавтоматичної лінії з печей-ванн для інструментів проводити недоцільно, оскільки очікуваний надмірний ?PФ = 30КПА тиск значно менше ?PФ lim на зміщення і перекидання, що говорить про стійкість устаткування.
5. Промислова екологія
5.1 Аналіз підприємства як джерела забруднення довкілля
З великого обєму промислових викидів, що потрапляють в довкілля, на машинобудування доводиться лише незначна його частина - 1-2%. Проте на машинобудівних підприємствах є основні і забезпечуючі технологічні процеси і виробництва з дуже високим рівнем забруднення довкілля. До них відносяться: - внутрішньозаводське енергетичне виробництво і інші процеси, повязані із спалюванням палива;
- ливарне виробництво;
- металообробка конструкцій і окремих деталей;
- зварювальне виробництво;
- термічна обробка деталей;
- гальванічне виробництво;
- лакофарбне виробництво.
Тверді відходи машинобудівного виробництва містять амортизаційний лом (модернізація устаткування, оснащення, інструменту), стружки і тирсу металів, деревини, пластмас і т. п., шлаки, золи, шлами, опади і пил (відходи систем очищення повітря та ін.).
Розміри відходів металу у виробництві залежать від кількості металів і сплавів, що підлягають переробці і встановленого коефіцієнта відходів. В основному машинобудівні підприємства утворюють відходи від виробництва прокату (кінці, обрізки, обдирна стружка, тирса, окалина та ін.); виробництва литва (ливники, сплески, шлаки і знімання, сміття та ін.); механічної обробки (висікання, обрізки, стружка, тирса та ін.). На підприємствах машинобудування відходи складають до 260 кг на 1 т металу, іноді ці відходи складають 50% мас оброблюваних заготівель (при листовому штампуванні втрати металу досягають 60%). Основними джерелами утворення відходів легованих сталей є металообробка (84%) і амортизаційний лом (16%).
Шлами з відстійників очисних споруд і прокатних цехів містять велику кількість твердих матеріалів, концентрація яких складає від 20 до 300 г./л. Після знешкодження і сушки шлами використовують як добавку до агломераційної шихти і видаляють у відвали. Шлами термічних, ливарних і інших цехів містять токсичні зєднання свинцю, хрому, міді, цинку, а також ціаніди, хлорофос та ін.
Найбільш екологічно небезпечні забрудники при металообробці - індустріальні масла, металевий пил та ін.
Джерелами матеріальних забруднень біосфери в термічних цехах є паливні печі, печі-ванни, гартівні пристрої, миючі машини, травильні баки, дробеструйні і дробеметні апарати.
Паливні газові печі виділяють в повітря вуглекислий газ, що створює в атмосфері землі парниковий ефект, скупчуючись в приямках, тунелях цеху і боровах печей, двоокис вуглецю діє на організм людини як наркотик і задушливий газ.
При ціануванні в печах-ваннах виділяються оксиди азоту, ціаністий водень і солі синільної кислоти. Оксиди азоту негативно діють на організм людини, інші речовини, що виділяються, - найсильніші отрути. При термічній обробці з нагрівом(охолодженням) в розплавах солей, лугів і металів неминуче виділення в атмосферу отруйних випарів, міра шкідливості яких залежить від складу розплаву.
Застосування мінеральних масел в якості гартівних середовищ призводить до забруднення атмосфери масляними аерозолями і продуктами згорання масла.
Травильні баки термічних цехів і ділянок металургійних заводів при знятті окалини з термічно оброблених виробів виділяють в повітря аерозолі кислот - соляної, азотної і сірчаної. Відпрацьовані травильні і миючі розчини - це шкідливі стоки.
Таким чином, машинобудівний комплекс є потенційним забрудником довкілля: - повітряного простору (викиди газу, пароподібних речовин, димів, аерозолів, пилу і тому подібне);
- поверхневих вододжерел (стічні води, витік рідких продуктів або напівфабрикатів і тому подібне);
- ґрунти (накопичення твердих відходів, випадання токсичних речовин із забрудненого повітря, стічних вод).
5.2 Визначення викидів забруднюючих речовин на ділянці термічної обробки, що розробляється
Розрахунок викиду забруднюючої речовини робиться за формулою [32]:
де q - питоме виділення речовини на одиницю продукції, приймається за таблицею 5.1;
П - розрахункова продуктивність агрегату (т/год);
? - поправочний коефіцієнт для обліку умов плавки;
? - ефективність засобів по зниженню викидів в долях одиниці;
тг - річний час роботи агрегату
Таблиця 5.1. Виділення забруднюючих речовин в термічних цехах
Соляні ванни
Тип устаткування, технологічний процес Речовина Кількість
Нагрів під загартування в розплавах хлористого барію, натрію і калію Аерозолі 0,35 г./кг металу
Хлористий водень 0,12 г./кг металу
Охолодження і відпуск сталевих деталей в сумішах з вуглекислого натрію, хлористого натрію і вуглекислого калію Аерозолі 0,25 г./кг металу
1)
2)
3)
5.3 Гігієнічна оцінка впливу викидів шкідливих речовин від ділянки на стан атмосферного повітря
Початкові дані
Таблиця 5.2. Параметри джерела викидів
Н, м D, м w, м/с Тг, ОС То, ОС Найменування забрудника F Вміст в газах, що викидаються, C, г/м3
1. Визначення максимальних приземних концентрацій шкідливих речовин
1. Визначимо обєм газів, що викидаються в атмосферу за 1 с:
де D - діаметр гирла джерела викиду, м;
w - середня швидкість виходу газів з гирла джерела викиду, м/с.
2. Визначимо масу шкідливої речовини, що викидається в атмосферу (окремо для кожного забрудника) за 1 с:
, г/с, 1)
2) де C - вміст забрудника в газах, що викидаються, г/м3.
3. Визначимо різницю температур газів, що викидаються, і навколишнього атмосферного повітря: ОС, де Тг - температура газів, що викидаються, ОС;
То - середня температура зовнішнього повітря о 13 годині найбільш жаркого місяця року ОС.
4. Вичислимо спеціальний параметр f: м/(ОС·с2), де Н - висота джерела викиду над рівнем землі, м.
5. Викиди вважаємо нагрітими, оскільки різниця температур DT>0, а також f<100.
6. Вичислимо параметр um для нагрітих викидів:
7. Залежно від величини параметра um, згідно з таблицею 5.3, визначимо значення коефіцієнта n:
Таблиця 5.3. Алгоритм визначення коефіцієнта n um ? 0,5 n = 4,4um
0,5 < um ? 2 n = 0,532 -2,13 3,13 um > 2 n = 1
Отже, n = 0,532·1,762-2,13·1,76 3,13=1,03
8. Для нагрітих викидів визначимо коефіцієнт m і максимальну приземну концентрацію шкідливої речовини См (для кожного забрудника):
1) мг/м3
2) мг/м3
9. Виберемо з таблиці 5.4 розрахункову формулу і вичислимо значення безрозмірного параметра d.
Таблиця 5.4. Формули для обчислення параметра d
Значення vm Нагріті викиди Холодні викиди um? ? 0,5 d = 5,7 um? <0,5 ? 2 d = 11,4um um? > 2
10. Визначимо відстань від джерела викиду до точки з максимальною концентрацією шкідливої речовини в приземному шарі:
11. Порівняємо отримані значення максимальних приземних концентрацій з гранично допустимими концентраціями шкідливих речовин в атмосферному повітрі (ГДК) відповідних речовин і зробимо висновок про якість розсіювання забруднень.
Для аерозолів ГДК=0,5 мг/м3, для хлористого водню ГДК=5 мг/м3; отримані значення максимальної приземної концентрації дорівнюють См=0,2 мг/м3 і См=0,04 мг/м3 відповідно. Виходячи з цього можна зробити висновок про задовільну якість розсіювання забруднень.
2. Визначення гранично допустимих викидів шкідливих речовин
12. Вичислимо значення ГДВ для нагрітих викидів: 1) г/с, 2) г/с, де ГДК - гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, мг/м3.
13. Вичислимо максимальні концентрації шкідливих речовин у викиді біля гирла джерела: 1) г/м3
2) г/м3
14. Оскільки М<ГДВ, то визначення необхідної міри очищення не потрібно.
5.4 Розрахунок економічного збитку від забруднення атмосфери
Під економічним збитком від забруднення довкілля розуміється грошова оцінка фактичних і можливих збитків (втрат), обумовлених дією забруднення.
Укрупнена оцінка збитку від забруднення атмосферного повітря викидами підприємств базується на використанні величини питомого збитку від забруднення і визначається за формулою [32]: , де - питомий збиток від викиду в атмосферу умовної тонни забруднюючих речовин, = 14,4 (грн/ум. т);
? - безрозмірний коефіцієнт, що враховує відносну небезпеку забруднення атмосферного повітря над територіями різних типів (?=4 для територій промислових підприємств);
fi - безрозмірна поправка, що враховує характер розсіювання домішків;
Мпрі - приведена маса річного викиду домішки i-го виду з джерела, ум. т/рік;
n - загальна кількість видів домішок у викиді;
Кінд - коефіцієнт індексації.
Приведена маса річного викиду домішків визначається за формулою: ,
де Аі - показник відносної агресивності, ум. т/т;
Мфі - фактична маса річного викиду i-ої забруднюючої речовини, т/рік
1)
2)
Величина безрозмірної поправки f, що враховує характер розсіювання забруднень в атмосферному повітрі, визначається залежно від швидкості осідання.
Для газоподібних і дрібнодисперсних домішок із швидкістю осідання 1 см/с величина безрозмірної поправки f визначається за формулою: , де j - безмірна поправка, що враховує тепловий підйом факела в атмосферу
;
?T - середньорічна різниця температур в гирлі джерела викиду забруднюючих речовин і в навколишній атмосфері, ОС;
Н - висота джерела викиду, м;
u - середньорічне значення швидкості вітру на рівні флюгера, м/с, за відсутності даних приймається u = 3,0 м/с.
Отже: Визначення розмірів платежів за забруднення атмосфери
Суми збору, що стягується за викиди стаціонарними джерелами забруднення ПВС, обчислюються платниками самостійно на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обємів викидів, нормативів збору і коригуючих коефіцієнтів, за формулою: , де МЛІ - обєм викиду i-ої забруднюючої речовини в межах ліміту, т;
Mni - обєм понадлімітного викиду (різниця між обємом фактичного викиду і ліміту) i-ої забруднюючої речовини, т;
H?i - норматив збору за тонну i-ої забруднюючої речовини, грн/т; приведений у [32] в таблиці 3.1, 3.2, 3.3 на стор. 6;
Кнас - коригуючий коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, приведений у [32] в таблиці 3.4 на стор. 7;
Кф - коригуючий коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, приведений у [32] в таблиці 3.5 на стор. 8;
Kn - коефіцієнт кратності збору за понадлімітний викид в атмосферу забруднюючих речовин - 5.
5.5 Розробка заходів по зменшенню викидів, скидань і утворення відходів
Екологічна безпека атмосфери, мінімізація викидів забруднюючих речовин може бути забезпечена застосуванням методів знешкодження (видалення) забрудників або використанням безвідходних технологій. До цих методів відносять наступні (залежно від середовища або комбінації середовищ): Відстоювання. Засновано на розділенні системи «Повітря або рідина - тверді частки» під впливом сили тяжіння. Застосовується для відділення зважених грубо - чи дрібнодисперсних домішок. Метод використовується також для очищення стічних вод від зважених часток.
Фільтрування. Засновано на розділенні системи газ - тверді частки або газ - рідка фаза з поміссю пористого матеріалу (пористі, тканинні, зернисті фільтри). Метод використовується також для очищення води від твердих і рідких забрудників.
Коагуляція. Процес заснований на розділенні системи газ - тверді частки шляхом укрупнення дисперсних забрудників, що виділяються, і видалення їх фізичними або механічними методами. В якості коагулянтів можуть бути солі заліза, алюмінію, магнію і тому подібне. Метод використовується також для очищення стічних вод від твердих і рідких дрібнодисперсних часток.
Магнітний метод. Суть методу полягає в тому, що дисперсна система з певною швидкістю пропускається через апарат, в якому створюється магнітне поле; під дією поля змінюються траєкторія руху часток, їх орієнтація і створюються умови для їх відділення від середовища, що очищається. Застосовується також для очищення води від зважених домішок.
Ультразвуковий метод. Заснований на дії звукових коливань певних частот на дисперсні системи (дим, пил, туман і тому подібне), внаслідок цього протікає швидка коагуляція аерозолів і суспензій з утворенням опадів. Застосовується для обробки стічних вод.
Адсорбція. Заснована на поглинанні забруднюючих домішок адсорбентом, має широке поширення для очищення газів (повітря). Найбільш ефективним адсорбентом є активоване вугілля. Широко застосовується в промисловості також для регенерації розчинників, очищення стічних вод.
Абсорбція. Метод заснований на поглинанні газів рідкими поглиначами. У промисловості широко застосовується для очищення технологічних газів від кислих і побічних продуктів, розділення газових сумішей.
Нейтралізація. Деструктивний метод переробки відходів. Він здійснюється змішенням лужних і кислих потоків, фільтруванням кислих газів через нейтралізуючі матеріали, застосуванням нейтралізуючих реагентів, промиванням газів водними нейтралізуючими розчинниками (хімічна адсорбація). Використовується також для обробки стічних вод (один з етапів комплексної переробки).
Відновлення. Метод заснований на відновленні неорганічних і органічних зєднань зі зміною їх валентності або структури. Наприклад, для очищення повітряного середовища від оксидів азоту в промисловій практиці використовують в якості відновників СН, CO, NH, Н, отримуючи продукти відновлення: азот, воду і вуглекислоту. Метод використовується також при очищенні стічних вод від нітросполук.
6. Економічна частина
6.1 Капітальні вкладення в технологічне обладнання
Балансова вартість одиниці обладнання розраховується за формулою: грн, де Куст - балансова вартість одиниці обладнання, грн.;
Цопт. - оптова ціна одиниці обладнання, грн.;
Зб - витрати на будівельні роботи і обладнання фундаменту устаткування, грн.;
Зм - витрати на монтаж обладнання, грн.;
Зтр.-з. - транспортно-заготовчі роботи, грн.
Оптову ціну обладнання визначаємо за діючими за таблицею Д 1, додаток А [35]: 1800000 грн
Решту складових формули розраховуємо за наступними орієнтовними нормативами (у відсотках до оптової ціни).
Транспортно-заготовчі витрати у наближених розрахунках для більшої ваги можуть бути прийняті у розмірі 5-10% від оптової ціни обладнання. Приймаємо: 90000 грн.
Витрати на спорудження фундаменту залежать від ваги і складності і складають зазвичай 2-8% від їх оптової ціни. Приймаємо: 36000 грн.
Витрати на монтажні роботи визначаються за цінником на монтаж устаткування. У наближених розрахунках величину цих витрат можна прийняти у розмірі 4-6% від оптової ціни обладнання. Приймаємо: 72000 грн.
6.2 Капітальні вкладення в підйомно-транспортне і інше допоміжне обладнання
Капітальні вкладення в підйомно-транспортне і інше допоміжне обладнання визначаються аналогічно до капітальних вкладення у технологічне обладнання в підйомно-транспортне і інше допоміжне обладнання можуть і бути взяті у розмірі 10-15% вкладень в технологічне обладнання.
Приймаємо капітальні вкладення в підйомно-транспортне та інше допоміжне обладнання у розмірі 324000 грн.
Складаємо титульний список устаткування, в який включається усе основне і допоміжне устаткування, підйомно-транспортне і енергетичне устаткування.
Таблиця 6.1. Титульний список устаткування
Найменування устаткування Кількість одиниць Встановлена потужність, КВТ Вартість одиниці, грн Вартість усього устаткування одиниці всього одиниці Транс/монтаж / фундам всього
Основне
Напівавтоматична лінія з печей-ванн для інструментів 3 495 1485 1800000 198000 1998000 5994000
Монорейка з тельфером 1 3,5 3,5 20000 2000 22000 22000
Конвеєр ланцюговий 1 15 15 25000 3750 28750 28750
Підсумок
- 23 558 1646,5 1886000 208550 2094550 6104850
На підставі даних таблиці 6.1., заповнюємо звідну відомість основних засобів в таблиці 6.2.
Таблиця 6.2. Звідна відомість устаткування
Група устаткування Площа одиниці устаткування, м2 Кількість устаткування Загальна площа
Напівавтоматична лінія з печей-ванн для інструментів 75,6 3 226,8
Прилад Бринелля 1,5 1 1,5
Прилад Роквелла 1,5 1 1,5
Загальна площа - - 229,8
Потреба в побутових приміщеннях визначається з розрахунку 7 м2 на одного робітника. Висота приміщення 6 м. Будівельні витрати на 1 м2 із залізобетонною несною конструкцією приймаємо 150 грн, а для побутових приміщень 180 грн. Визначаємо потребу в побутових приміщеннях: 7 • 31 =217 м2
271•6=1626 м2
Вартість побутових приміщень розраховується: 1626 •180 = 292680 грн.
Вартість будівлі 351000 грн Загальна вартість будівлі і побутових приміщень складає 643680 грн.
Вартість інших складових основних засобів визначається укрупнено по нормативах. Витрати на енергетичне устаткування складають 5 грн на 1 КВТ встановленій потужності; відповідно 1647•5=8235 грн.
Вартість дорогого і довго служачого інструменту 89280 грн. (13% від вартості технологічного обладнання).
Вартість виробничого та господарського інвентарю 13300 грн., (1% від вартості обладнання і площ).
Структура основних виробничих фондів і величина річної суми зносу фондів визначається: 1) будівлі з нормою амортизації 5% - 18040 грн., 2) господарський інвентар з нормою амортизації 25% - 1920 грн., 3) технологічне та підйомно-транспортне обладнання, інструмент, пристосування і виробничий інвентар з нормою амортизації становить 9783 грн.
Річна сума зносу складає: 117790 грн.
Амортизацію розраховуємо для кожного кварталу окремо і заносимо в табл. 6.3.
Таблиця 6.3. Амортизація
Сума амортизації
1 квартал 4510
2 квартал 1470
3 квартал 1470
4 квартал 1470
Всього 9820
6.3 Визначення вартості оборотних фондів
Крім основних засобів для нормальної роботи підприємства необхідні оборотні фонди підприємства. До оборотних виробничих фондів відносяться частина засобів виробництва, речовинні елементи які в процесі праці витрачаються в кожному виробничому циклі, і їх вартість переноситься повністю на виготовлений продукт. На частку припадає понад 70% всіх оборотних коштів підприємства.
6.4 Розрахунок витрат на паливо та енергію для технічних цілей
Витрати на електроенергію для термічної обробки визначаються за формулою:
Эт = Спр • Фд • Ny • Кз • Кс • Цэ = 3 • 3854 • 495 • 0,75 = 4292392,5 грн, де Спр - прийнята кількість установок для т / о;
Кс - коефіцієнт попиту (0,8);
Ny - встановлена потужність одного агрегату 495 КВТ;
Цэ - ціна одного КВТ електроенергії - приймаємо 75 коп.
6.5 Визначення потреби в трудових ресурсах
Трудові ресурси підприємства є найважливішим елементом виробничих сил, визначають темпи зростання виробництва, продуктивності праці і якості продукції.
Всі працівники підприємства залежно від ступеня їх участі у виробничій діяльності поділяються на промислово-виробничий і непромисловий персонал, не повязаний з основною виробничою діяльністю.
Кількість працюючих у цеху розраховується за категоріями: основні і допоміжні робітники, службовці, в тому числі: керівники, фахівці, інші службовці.
Таблиця 6.4. Розрахунок чисельності допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням устаткування
Група обладнання Кількість одиниць обладнання Норма обслуговування Розряд робочого Кількість осіб Змінність Явочний склад
За підсумками розрахунків складаємо зведену відомість працюючих в цеху (табл. 6.6).
Таблиця 6.6. Зведена відомість працюючих в цеху
Категорія працюючих Всього 1 зміна 2 зміна
Основні робочі 4 2 2
Допоміжні робітники 4 2 2
Разом виробничих робітників 6 3 3
Службовці: в т.ч. керівники та фахівці 3 3
Інші службовці 2 1 1
Разом 19 11 8
6.6 Розрахунок фонду оплати праці
В економічній практиці існують такі фонди оплати праці як: фонд основної заробітної плати, фонд додаткової оплати праці, інші заохочення та компенсаційні виплати.
Фонд оплати праці розраховується окремо для відрядників, погодинників і службовців. Основна зарплата відрядників визначається перемножуванням розцінок на кількість продукції.
Додаткова заробітна плата визначається у відсотках до основної заробітної плати. Величина цього відсотка в середньому приймається 50%. Фонд оплати праці отримуємо складанням основної та додаткової заробітної плати.
Відрахування на соціальне страхування, складають 37,8% від фонду оплати праці.
Таблиця 6.7. Розрахунок фонду оплати праці працюючих відрядників
Професія Чисельність за річним планом Кількість норм Розряд робочого Годинна тарифна ставка грн. Фонд відрядної з/п т.грн. Фонд додаткової з/п т.грн. Разом ФОП т.грн. Відрахування на соц. страх.
Для визначення фонду прямої заробітної плати робітників погодинників необхідно аналогічним способом визначити всі параметри як і для відрядників, відмінність полягає в додатковій заробітній платі, яка становить 40% від основної.
Таблиця 6.8. Розрахунок оплати праці робітників-погодинників
Проф-я Чисел-ть за річ. планом Дійсний річний фонд часу Середній розряд роб-го Годинна тарифна ставка Фонд з/п по тарифу, грн Додаткова з/п, грн. Разом ФОП Відрахування на соц. страх. одного всіх
Таблиця 6.9. Розрахунок фонду оплати праці службовців
Посада Кіль-ть шт.-их од-ць Оклад в міс., грн Додаткова з/п, грн. Річний ФОП, т.грн. Відрахування на соц. страх.
Ст. майстер 1 3800 414 159280 42241
Майстер 1 3500 405 163800 36192
Ст. інженер тех-ог 1 3600 408 156160 32123
Інженер тех-г 1 3300 399 135640 31347
Інженер з інст-у 1 3200 396 149920 31887
Технік - тех-г 1 3200 396 149920 31887
Ст. диспетчер 1 3600 308 156160 32123
Диспетчер 1 3300 299 155080 32082
Нормувальник 1 3300 399 155080 32082
Інженер з НОТ і У 1 3300 399 155080 32088
Економіст 1 3800 314 159280 22241
Механік 1 2400 320 16240 22359
Ст. бухгалтер 1 2380 414 159280 22241
Табельник 1 2330 299 155080 22082
Прибиральник приміщення 2 2280 284 187360 23302
РАЗОМ 16 43990 5850 3736640 446277
Результати розрахунку фонду заробітної плати по всім категоріям працюючих зводяться до відомості (табл. 6.10), де середня заробітна плата підраховується як відношення загального річного фонду до явочної чисельності.
Таблиця 6.10. Зведена відомість річного фонду заробітної плати
Категорія робочих Кількість ФОП, тис. грн. Середній рівень з/п, грн.
Основні 4 230940 5774
Допоміжні 6 64473 1402
Службовці 16 373664 2394
Підсумок по цеху 26 669077 9570
6.7 Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
Номенклатура статей витрат їх зміст і порядок визначення наведені в табл. 6.11.
Таблиця 6.11. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
Стаття витрат і її зміст Сума, грн. Норматив або спосіб визначення витрат
1. Витрати на повне відновлення і капітальний ремонт ОПФ 4916
1.1. Амортизація 3733
Обладнання 68678
Транспортних засобів 3240
Інструментів і пристосувань 8928
Виробничого інвентарю 1330
2. Витрати на експлуатацію обладнання 2850
2.1 Вартість допоміжних матеріалів для підтримки устаткування в робочому стані 2280 40-50 грн. на одиницю обладнання
2.2. Витрати на оплату праці (з нарахуваннями) роб. обслуговування устаткування (наладчиків, ремонтників) 644730 За розрахунком фонду оплати праці робітників погодинників
2.3. Вартість використання палива, електроенергії, води, пари, стисненого повітря та інших видів енергії 4292393
3. Витрати на проведення поточного ремонту обладнання і транспортних засобів 35820 5% від початкової вартості облад-я, транспор. зас-в
4. Витрати на внутрішньозаводське транспортування вантажів 28600 20% від первісної вартості автотранспорту
4.1. Витрати на оплату праці робітників, зайнятих переміщенням вантажів, підвезення матеріалів на робоче місце і склад 179410 За розрахунком фонду оплати праці допоміжних робітників
4.2. Вартість допоміжних матеріалів для експлуатації транспортних засобів (авто-і електрокари) 28600 20% від первісної вартості авто-і електрокарів
5. Знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв (не цільового призначення) 4069 20% від вартості інструментів
6. Інші витрати 11547 5% від ФОП осн. роб.
РАЗОМ 5321124
6.8 Визначення загальновиробничих витрат
Номенклатура статей загальновиробничих витрат, їх зміст і порядок проведення визначені в табл. 6.12.
Таблиця 6.12
Загальновиробничі витрати
Стаття витрат і її зміст Сума, т.грн. Норматив або спосіб визначення
1. Витрати, повязані з управління пр-вом 59762
1.1. Витрати на оплату праці працівників апарату управління цеху з нарахуваннями на з/п 91363 Розрахунок фонду оплати праці
2. Витрати повязані з оплатою службових відряджень 12000
3. Амортизаційні відрахування 841,989
3.1. Амортизація виробничих і побутових приміщень 1804 Табл. расчета амортизации
4. Витрати на обслуговування виробничого процесу 55600
4.1. Витрати на оплату праці цехового персоналу (з нарахуваннями): фахівців, службовців, молодшого персоналу та інших працівників, що не відносяться до управлінського персоналу 112688 Розрахунок фонду оплати праці
4.2. Витрати на проведення поточного ремонту і утримання будівель 3810 3% від первісної вартості будівлі
4.3. Витрати, повязані із забезпеченням техніки безпеки праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог 8862 3% від ФОП основних і допоміжних робітників
5. Інші витрати (витрати по раціоналізації, пожежної і сторожової охорони, нестачі, канцелярські витрати) 8780 5% від ФОТ усіх робочих
РАЗОМ 369210
6.9 Формування складу витрат за статтями витрат
Виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво утворюють виробничу собівартість продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат наведено в табл. 6.13.
При цьому для отримання калькуляції собівартості одиниці виробу необхідно ділити отримані значення на річну програму, щоб отримати величину витрат на одиницю виробу.
Таблиця 6.13. Калькуляція собівартості виробу
Шифр рядків Найменування статей калькуляції Сума за одиницю, грн. Структура витрат, %
01 Сировина та матеріали 1286252 1,56
02 Зворотні відходи 16366 0,02
Разом матеріали за вирахуванням відходів 1269886 1,54
03 Паливо та енергія на технологічні цілі 8784683 10,64
04 Основна заробітна плата 147293 0,19
05 Додаткова заробітна плата 73647 0,09
06 Відрахування на соціальне страхування 85515 0,1
07 Витрати, повязані з підготовкою та освоєнням виробництва 66282 0,08
08 Відшкодування зносу спеціальних інструментів цільового призначення 18216 0,02
09 Витрати на утримання і експлуатацію устаткування 2850 0,03
10 Загальновиробничі витрати 2224193 0,27
11 Адміністративні витрати 132564 0,16
12 Втрати внаслідок технічного неминучого браку 4418,8 0,005
13 Інші витрати виробництва - 0,15
14 Разом виробнича собівартість - 14,86
15 Витрати на збут - 0,3
16 Разом повна собівартість - 15,16
6.10 Визначення фінансових результатів підприємства
Кінцевим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. В кінцевому підсумку вона відображає всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.
Основою для розрахунку прибутку є повна собівартість, рентабельність, ціна виробу, а також обсяг виробничої програми.
Оптова ціна виробу, плановий рівень рентабельності (30%): Ц = Сп• (Р р/100), де Р - рівень рентабельності (30%);
Сп - повна собівартість виробу;
Ц = 15,16 • (1 30/100) = 19,71 грн
Розрахункова відпускна ціна: Цо = Ц ПДВ, де ПДВ - податок на додану вартість.
Вартість річного обсягу продукції (без податку на додану вартість): Qt =Ц • А,
Qt = 19,71 • 2640000 = 16282233 грн
Балансовий прибуток по товарному випуску планового періоду (рік): Пб = Qt - Стп, грн
Пб = 16282233 - 12523524 = 3758709 грн
Розрахунковий (чистий) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства: Пр = Пб-Н, де Н - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку (податок на прибуток -25%)
Пр = 3758709 - 939677 = 2819032 грн
Розрахункову норму рентабельності проектованого підприємства можна розрахувати за формулою: Р = Пб • 100/(Фо Фос), де Фо - вартість основних виробничих фондів, грн;
Фос - обсяг оборотних коштів, грн.
Вартість оборотних коштів укрупнено можна визначити з умови, що витрати на основні матеріали в їх структурі становлять 30%.
Термін окупності вкладень в основні виробничі фонди: То = Фо/Пб = 114057/3758709 = 0,3 років
Основні техніко-економічні показники зведені в табл. 6.17.
Таблиця 6.14. Основні техніко-економічні показники
Найменування показника Одиниця виміру Чисельне значення
Випуск виробу на рік Фреза Свердло Мітчик шт. 1,4 млн 15 млн 10 млн
Товарна продукція без ПДВ грн. 16282233
Випуск продукції на 1 роб. грн 19211
Випуск продукції на 1 м2 вироб. площі грн. 3456
Усього працюючих: в т.ч. чол. 43
Основних робочих чол. 20
Допоміжних робітників чол. 23
Коеф. завантаження обладнання 0,93
Трудомісткість виготовлення виробів Фреза Свердло Мітчик нормо-год 4 6 6
Собівартість виробів грн. 15,16
Термін окупності кап. вкладень у вироб. фонди рік 0,3
Ціна виробу (оптова) грн 19,71
Прибуток розрахунковий грн. 2819032
Рентабельність підприємства % 45
Заключна частина
У цьому дипломному проекті розроблена маршрутна технологія виготовлення різального інструменту: фрези, свердла та мітчика. Виконано розрахунок трудомісткості термообробки і дійсного річного фонду часу роботи устаткування; вибір і розрахунок необхідної кількості основного, додаткового і допоміжного устаткування; розрахунок енергетики ділянки. Розглянуті і досліджені причини виникнення браку різального інструменту при термообробці і в процесі експлуатації і методи їх усунення. Розроблені заходи за безпечними умовами праці робітників ділянки термічної обробки згідно вимог промислової екології, охорони праці і цивільної оборони.
Розроблені унікальні швидкорізальні сталі заевтектоїдного класу, які при істотно меншому вмісті легуючих компонентів і нижчої вартості значно перевершують за властивостями сталі аналогічного призначення. Перспектива розвитку проекту залежить від результатів досліджень організацій, зацікавлених в його реалізації.
Список литературы
1. Смохоцкий А.И. Парфеновская Н.Г. Технология термической обработки металлов - М.: Машиностроение, 1976 - 311 с.
2. Сорокин В.Г. Волосникова А.В. Вяткин С.А. и др. Марочник сталей и сплавов - М.: машиностроение, 1989 - 640 с.
3. Гуляев А.П. Инструментальные стали. Справочник. М.: Машиностроение, 1975 - 272 с.
4. Райцес В.Б. Термическая обработка. М.: Машиностроение, 1980 - 208 с.
5. Карташова Л.И. Материаловедение для машиностроителей в задачах. К.: ИСДО, 1996 - 200 с.
6. Каменичный И.С. Краткий справочник термиста. М.: Машиздат, 1959 -280 с.
7. Лахтин Ю.М. Металловедение и термическая обработка металлов. М.: Металлургия, 1984 - 360 с.
8. Башнин Ю.А., Ушаков Б.К., Секей А.Г. Технология термической обработки стали. Учебник для вузов. М.: Металлургия, 1986 - 424 с.
9. Бартель Г.П. Прогрессивная технология инструментального производства в тяжелом и транспортном машиностроении. Тематический сборник научных трудов-Краматорск, 1988 - 266 с.
10. Сергейчев И.И. Печковский А.М. Термическая обработка режущего и измерительного инструмента. М.: МАШГИЗ, 1960 - 308 с.
11. Лахтин Ю.М. Рахштадт А.Г. Термическая обработка в машиностроении. Справочник. М.: Машиностроение, 1980 - 783 с.
12. Технология термической обработки стали / Под ред. Бернштейна М.Л. - М.: Металлургия, 1981 - 608 с.
13. Геллер Ю.А. Инструментальные стали. М.: Металлургиздат, 1955 - 548 с.
14. Соколов К.Н. Оборудование термических цехов. Киев-Донецк: Вища школа, 1984 - 328 с.
15. Никифоров В.М. Технология металлов и конструкционные материалы. Л.: Машиностроение, 1986 - 363 с.
16. Справочник. Соляные ванны для термической обработки изделий / Под ред. Геллера Ю.А. - МАШГИЗ, 1963 - 124 с.
17. Долотов Г.П. Кондаков Е.А. Оборудование термических цехов и лабораторий. Испытания металлов. М.: Машиностроение, 1988 - 336 с.
18. Сатановский Л.Г. Мирский Ю.А. Нагревательные и термические печи в машиностроении. М.: Металлургия, 1971 - 384 с.
19. Шмыков А.А. Справочник термиста. МАШГИЗ, 1961 - 392 с.
20. Рустем С.Л. Оборудование и проектирование термических цехов. М.: МАШГИЗ, 1962 - 588 с.
21. Березуцький В.В. Основи охорони праці. Х.: Факт, 2007. - 480 с.
22. ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони»
23. ПУЭ-2009 (Украина)
24. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 №151 «Про затвердження Типових норм належності вогнегасників»
25. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Проектний розрахунок штучного освітлення виробничих приміщень за коефіцієнтом використання світлового потоку»
26. ДБН В.2.5-28-2006
27. Расчет электрического освещения методом удельной мощности: http://elektroas.ru/raschyot-elektricheskogo-osveshheniya-metodom-udelnoj-moshhnosti-prodolzhenie
28. Волков О.Д. Проектирование вентиляции промышленного здания. Учебное пособие. Х.: Высш. шк. ХГУ, 1989. -240 с., ил.
29. Райцес В.Б., Литвин В.М. Техника безопасности в термических цехах. - К.: Тэхника, 1988. - 160 с.
30. Гражданская оборона /Под ред. Шубина Е.П. - М.: Просвещение, 1991 - 223 с.
31. Гражданская оборона /Под ред. Алтунина А.Т. - М.: Воениздат, 1980 - 192 с.
32. Методичні вказівки до виконання розділу дипломного проекту «Промислова екологія»
33. Дикань В.Л., Дейнека А.Г., Позднякова Л.А., Михайлов И.Д., Каграманян А.А. Основы экологии и природопользования. Учебное пособие - Харьков: ООО «Олант», 2002. - 384 с.
34. А.С. Быстров, В.В. Варанкин, М.А. Виленский и др. Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды. - М.: Экономика, 1986. - 96 с.
35. Методичні вказівки до виконання розділу дипломного проекту «Економічна частина» (для студентів денної та заочної форми навчання за спеціальністю 705040301 «Прикладне матеріалознавство». /Укладач: В.М. Дубасов. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2011 - 28 с.