Етнокультурна ідентичність і її продукування. Основні поняття, концептуальні підходи до осмислення феномена етнічної, національної та етнокультурної ідентичності. Етнокультурна ідентичність спільнот Північного Приазов’я: соціологічний та емпіричний вимір.
Аннотация к работе
Інститут соціології Національної академії наук УкраїниРобота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України. Офіційні опоненти: доктор філософських наук Ручка Анатолій Олександрович, професор, Інститут соціології Національної академії наук України, провідний науковий співробітник. кандидат соціологічних наук Богданова Олена Володимирівна, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, старший викладач. Захист відбудеться 28.05.2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.229.01 в Інституті соціології Національної академії наук України за адресою: 01021, вул.Адже в соціальному та полікультурному просторі України присутні і взаємодіють різноманітні ідентичності - національні, етнічні, політичні, соціальні, культурні, релігійні, професійні, локальні, регіональні, групові, особистісні та інші, які мають чи намагаються отримати свою легітимність і продукуватися у відповідних ідентифікаційних практиках, зокрема в етнокультурних, регіональних та локальних. У сучасних соціологічних дослідженнях актуальність проблематики ідентичностей в усьому їхньому постмодерному розмаїтті - від традиційних, етнокультурних, локальних, конфесіональних до громадянських, політичних, цивілізаційних, транснаціональних і навіть глобальних - пояснюється також і тим, що для сучасного суспільства особливо характерною є постійна і складна взаємодія комплексних чинників відтворення і формування ідентичностей. Вияви цих обставин у сучасному світі багатоманітні: міжцивілізаційні й міжкультурні конфлікти; ефекти новітніх медійних мобілізацій етнокультурних спільнот, що долають державні кордони; загрози тероризму, які часто дістають ідеологічне й культурне виправдання в дискурсі спротиву “пригноблених”, віктимізованих або “виключених” ідентичностей; ескалація інонаціональних та інокультурних громад і спільнот, а також активне розширення їхніх анклавів у Західній Європі; актуалізація транснаціональних ідентичностей (мусульманської, європейської, словянської). Дослідники зазначають принципову відкритість та певною мірою непередбачуваність соціокультурної динаміки цього проекту “homo post-soveticus” щодо формування національно-громадянскої ідентичності в контексті складної поліваріантності її проявів як в Україні, так і в Росії. У полікультурній ситуації Північного Приазовя етнокультурні спільноти не лише зберігають та відтворюють свою ідентичність - у роботі на основі результатів соціологічних опитувань, проведених автором, характеризуються соціокультурні механізми цих процесів.У першому розділі “Етнокультурна ідентичність та її продукування: теоретико-методологічні підходи” проаналізовано основні поняття, концептуальні підходи до осмислення феномена етнічної, національної та етнокультурної ідентичності вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Досліджено особливості етнокультурної ідентичності спільнот в сучасному глобальному суспільстві, окреслюється сутність глобалізації як соціального явища і процесу. Щодо суспільств “першого світу”, то тут панує інновація, а не традиція, як у спільнотах “другого” та “третього світів” У країнах “другого світу” роль культурних традицій (національних, релігійних, етнічних, регіональних) у суспільному житті залишається помітною. Такий підхід дає змогу простежити спосіб життя кожної з етнічних спільнот, спосіб життя є інтегральним показником чисельності та географії розселення етносу, мовна характеристика, рівень освіти, культури, тобто тих показників, які забезпечують життєспроможність етносу в сучасному світі, що динамічно змінюється. В дисертації зясовано специфіку конкретного простору та його залежність від специфіки обєктів, розташованих в межах цього простору; також зясовано, що в межах певного простору ці обєкти співвідносяться між собою; що будь-який простір, розглянутий не абстрактно, а з предметно-змістовної точки зору є внутрішньо ієрархізованим; що будь-який простір є обмеженим; що простір передбачає наявність власного центру, своєрідної “точки відліку”, відносно якої визначаються характеристики обєктів у даному просторі; що володіння певним простором - це схильність до певних відношень з тим, що перебуває за його межами.У висновках відображено головні підсумки роботи, проаналізовано основні теоретико-методологічні проблеми та результати емпіричних досліджень етнокультурних спільнот Північного Приазовя. Розглянуті концепція і модель етнічних коренів, а також типологія етнічної ідентичності, на наш погляд, можуть бути використані під час аналізу будь-якого поліетнічного суспільства. Багатьох представників етнічних спільнот цікавлять не стільки їх організаційні справи чи економічні і політичні проблеми, скільки питання збереження етнічної ідентичності та пошуки зручних для себе шляхів і засобів її вираження, зокрема за допомогою етнічних символів - традицій, одягу, їжі тощо.