Обґрунтовано доцільність вирощування сортів сої в правобережному Лісостепу України; вивчена доцільність застосування позакореневих підживлень для активізації процесів фотосинтезу і симбіотичної фіксації азоту, підвищення урожаю і якості насіння сої.
Аннотация к работе
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУКАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук Роботу виконано у Вінницькому державному аграрному університеті протягом 1998-2001 рр. БАХМАТ Микола Іванович, завідувач кафедри рослинництва та кормовиробництва Подільської державної аграрно-технічної академії, ректор кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник КАМІНСЬКИЙ Віктор Францович, завідувач лабораторії інтенсивних технологій вирощування зернобобових і крупяних культур, заступник директора Інституту землеробства УААН з наукової роботи Захист дисертації відбудеться “21” січня 2004 р. о 10 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при Інституті землеробства УААН.Наукова новизна отриманих результатів досліджень полягає в тому, що вперше в умовах правобережного Лісостепу України на чорноземах звичайних встановлено залежності формування врожаю та якості насіння сортів сої різних груп стиглості залежно від інтенсифікації технологій їх вирощування; розроблено прийоми управління формуванням їх продуктивності на основі застосування рекомендованих доз мінеральних добрив, інокуляції насіння ризоторфіном, позакореневого підживлення та сеникації; визначено енергетичну і біоенергетичну ефективність запропонованих технологій вирощування сої. В результаті проведених польових досліджень було встановлено, що генеративний період у сої наступав на 1-2 дні раніше при її вирощуванні із застосуванням N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазі утворення зелених бобів, ніж на ділянках контрольного варіанту. В середньому за роки досліджень, максимальний фотосинтетичний потенціал у сортів сої (Чернятка 2,317-2,322 млн.м2 днів/га, Артеміда - 2,325-2,330 та Подільська 1 - 2,417-2,422 млн.м2 днів/га) формувався в період повного наливу насіння - фізіологічна стиглість на ділянках досліду із застосуванням мінеральних добрив N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, додатковому підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазі утворення зелених бобів, що на 0,025-0,129 млн.м2 днів/га більше, ніж на контролі. Максимальні показники накопичення сухої речовини формувалися у період наливу насіння на ділянках досліду із застосуванням мінеральних добрив N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, додатковому підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазі утворення зелених бобів. На варіантах досліду із застосуванням мінеральних добрив N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, додатковому підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазі утворення зелених бобів бульбочки зявлялись на 1-2 дні пізніше, ніж на ділянках, де застосовували мінеральні добрива в дозі N30P60K60, інокуляцію насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробку його біотрансформаторами.Відмічено, що застосування позакореневих підживлень азотом N30 у фазу бутонізації і N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів, сприяло подовженню тривалості періоду вегетації на 1-3 дні, при порівнянні з контролем. Найвищі показники величини площі листкової поверхні в посівах сої спостерігались у фазу повного наливу насіння при вирощуванні із застосуванням до сівби мінеральних добрив у дозі N30P60K60, інокуляції насіння ризоторфіном (штам 634 б) та обробки його біотрансформаторами, додатковому підживленні рослин сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів і проведенні сеникації посівів. Максимальні значення цих показників у сорту Чернятка - 8,38-8,46, у Артеміди - 8,52-8,62 та у Подільської 1 - 8,69-8,76 т/га спостерігались на варіантах досліду, де додатково проводили позакореневі підживлення N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів, що суттєво більше, ніж на контролі. Підживлення сої азотом N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів забезпечувало найбільшу тривалість активного симбіозу: у сорту Чернятка - 94-99 днів, Артеміда - 99-100 днів, Подільська 1 - 110-112 днів, що на 2-4 дні більше, при порівнянні з контролем. Максимальний врожай насіння сої у сортів Чернятка - 2,33; Артеміда - 2,71 та Подільська 1 - 2,77 т/га формувався на варіантах, де застосовували мінеральні добрива N30P60K60, проводили інокуляцію насіння ризоторфіном (штам 634 б), обробку його біотрансформаторами, підживлення N30 у фазу бутонізації та N20P4,5K7,5S11 у фазу утворення зелених бобів і застосовували сеникацію посівів, що на 0,18-0,20 т/га більше, при порівнянні із контролем.