Формування та розробка вирішення існуючих законодавчий протиріч у питаннях здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів особи у кримінальному провадженні. Проблематика процесуального статусу захисника, представника і законного представника.
Аннотация к работе
АБЛАМСЬКИЙ, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідстваЗ одного боку, вчені зазначали, що це суперечить нормам міжнародно-правових актів, Конституції України, а також рішенню Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 р. у справі про право вільного вибору захисника, оскільки у них передбачено, що особа при захисті від обвинувачення має право вибирати захисником й іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» зазначалось, що при вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі також слід зясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам. Тертишник наголошував, що в разі недопущення обраного фахівця в галузі права до виконання функції захисника, якщо не мали місця передбачені в КПК України 1960 р. підстави для його відводу, може постати питання про порушення права обвинуваченого на захист, а всі сумніви у справі мають тлумачитись на його користь [4, с. № (78) 8 «Про юридичну допомогу і консультації» встановлено, що правова допомога завжди має здійснюватись особою, яка має право практикувати як адвокат відповідно до норм держави-члена у випадках, коли система юридичної допомоги передбачає участь захисника, й у випадках, коли сторони повинні бути представлені такою особою в судовому органі держави згідно із законом цієї держави, а також коли орган, правомочний розглядати прохання про надання юридичної допомоги, констатує, що послуги адвоката необхідні у звязку з конкретними обставинами справи [5]. Самодіна та інші вважають цілком слушним те положення, що законодавець визнав неприйнятною позицію Конституційного Суду України, викладену раніше у рішенні від 16 листопада 2000 р. у справі про право вільного вибору захисника щодо можливості участі у процесі так званих «фахівців у галузі права», оскільки лише адвокатська діяльність базується на перевірці професійних знань, дотриманні Правил адвокатської етики, дисциплінарній відповідальності, а надаючи можливість іншим фахівцям у галузі права здійснювати захист, можна лише знизити його кваліфікованість та ефективність [9, с.