Аналіз класичних та нових підходів до визначення правової природи довірчої власності, особливостей фідуціарних відносин. Місце та роль кожного суб"єкта трасту і специфіки майнових прав довірчого власника та бенефіціара на передане в траст майно.
Аннотация к работе
Ганна Буяджи, канд. юрид. наук, доцент кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, державний секретар Міністерства юстиції УкраїниУ статті автор аналізує класичні й нові підходи до визначення правової природи довірчої власності, особливостей фідуціарних відносин, а також місця та ролі кожного субєкта трасту і специфіки майнових прав довірчого власника й бенефіціара на передане в траст майно. Із часом поняття совісті почало замінюватися поняттям «добросовісність» (bona fidae), правилом «розсудливої людини», зрештою, правилом «розсудливого трасті», що було перетворено у правило «розсудливого інвестора». Кредитори мають право лише на персональні позови; 3) траст має відрізнятися від передачі на відповідальне зберігання, хоча дуже часто ці правові інститути мають спільні риси; 4) виконавець або адміністратор заповіту не є довірчим власником щодо спадкоємців, хоча за певних умов він може легко стати трасті й часто бувають випадки, коли складно відрізнити, коли особа діяла як виконавець заповіту, а коли - вже як довірчий власник; 5) на першому місці в предметі трасту мають бути не майнові права, не речово-правовий інтерес у землі, не право власності на товари, а лише персональне право, вигоди від контракту або борг [5, с. Тому ми пропонуємо визначати траст як довірчі правовідносини, що виникають між власником (довірителем, установником) і довірчим власником (трасті) внаслідок передачі майна останньому у власність для досягнення суспільно корисної мети й/або для управління ним в інтересах наперед визначених осіб (вигодонабувачів, бенефіціаріїв) на засадах добросовісності, розумності, чесності та розсудливості. Ці правила, напевно, беруть свій початок від рішення у справі Bray v Ford (1896 р.), у якому суддя лорд Херчел (Herschell) указав, що фідуціарність - це «непорушне правило Суду Справедливості, що особа, яка має фідуціарний обовязок, не має права отримувати доходи, якщо інше прямо не передбачено; вона не має право ставити себе в становище, у якому її інтереси конфліктуватимуть із обовязком.По-друге, специфіка трасту передбачає одночасну наявність майнових прав на майно як у довірчого власника, так і в бенефіціара. Це, у свою чергу, зумовлює специфіку майнового інтересу трасті й вигодонабувача, а також способи захисту їхніх прав у разі порушення. Варто наголосити, що єдиним законним власником майна вважається довірчий власник, тому, на наше переконання, у трасті не відбувається «розщеплення» права власності на майно.