Аналіз різних підходів науковців щодо визначення поняття "мито". Порядок застосування комбінованих ставок ввізного мита. Неможливість запровадження сезонного ввізного мита в Україні за чинним законодавством. Запропонування шляхів вирішення проблем.
Аннотация к работе
Проблемні аспекти застосування мита в УкраїніОпределено, что пошлине присущи как общие признаки таможенных платежей, так и особенные. Цим підкреслюється необхідність та важливість дослідження окремих аспектів справляння мита та визначення деяких проблем застосування мита в Україні. До яких доцільно відносити такі: спосіб нарахування мита (адвалорне, специфічне, комбіноване); напрямок руху товару (експортне, імпортне мито); період застосування мита (постійне, тимчасове мито); принцип обмеження (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне); мета та функціональність (фіскальне, протекціоністське, преференційне мито); типи митних ставок (постійне, змінне мито); порядок встановлення (автономне, конвенційне мито); ступінь сприяння імпорту (преференційне, пільгове, повне мито); характер умов зовнішньої торгівлі товарами (звичайне, особливе мито). В Україні застосовуються три види ставок ввізного мита: адвалорна - у відсотках від митної вартості товару (наприклад, ставка ввізного мита на товар під кодом 1704 90 30 00 - білий шоколад складає 10% від митної вартості), специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, якою є кількість товару у встановлених законом одиницях виміру (наприклад, ставка ввізного мита на костюми спортивні із синтетичних волокон (код 6112 10 00 00) складає 12 євро за одну штуку), комбінована - складається з адвалорної та специфічної ставок мита (наприклад, для спідниць та спідниць-штанів із бавовни (код 6104 52 00 00) ставка ввізного мита встановлена таким чином: 30%, але не менш як 3 євро за 1 штуку). Так, нарахування мита за комбінованими ставками здійснюється в три етапи: 1) спочатку обчислюється сума мита за адвалорною ставкою, ставкою у відсотках до митної вартості; 2) потім обчислюється сума мита за специфічною ставкою в євро за одиницю товару; 3) для визначення суми мита, що підлягає сплаті, використовується, як правило, найбільша величина [8].