Дослідження деяких проблемних аспектів застосування юридичної термінології у цивільних справах позовного провадження з іноземним елементом в цивільному судочинстві України. Шляхи вдосконалення понятійного апарату цивільного процесуального законодавства.
Аннотация к работе
ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМУ той же час аналіз норм чинного цивільного процесуального законодавства свідчить, що юридична термінологія, яка закріплена в його нормах та застосовується в цивільному судочинстві, зокрема щодо визначення поняття «позов», «позовна заява», є неоднозначною, дозволяє поширене тлумачення й у цивільних справах з іноземним елементом, істотним чином впливає на судовий процес. 1 якої передбачено право на судовий захист не тільки громадян кожної із держав-учасниць Конвенції, а й інших осіб, які проживають на території договірних держав [10]. Право іноземних осіб на судовий захист та їх право на звернення до суду врегульовані умовами міжнародних двосторонніх договорів, зокрема договорів про надання правової допомоги, якими, в тому числі, гарантовано право громадян-нерезидентів на звернення за судовим захистом порушених прав у країні перебування або знаходження майна. 1 Договору між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справа від 13 жовтня 2003 р. громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотаріату та інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких належать цивільні і кримінальні справи (далі - «установи юстиції»), порушувати клопотання, подавати позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони [5]. У системі захисту прав і свобод людини ця стаття визнається стрижневою, оскільки в ній закріплюється право на судовий захист, яке в міжнародній практиці дістало назву «право на суд» або «право на правосуддя».