Проблеми євроатлантичних відносин у контексті зовнішньополітичної парадигми американського неоконсерватизму. Її політична еволюція, витоки. Дослідження концепції провідних неоконсервативних аналітичних центрів США, їх підходи до євроатлантичних відносин.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукОстанніми десятиліттями в США було розроблено чимало концепцій і доктрин, покликаних визначити роль Сполучених Штатів на глобальному та регіональному рівнях. У цьому контексті особливого значення має дослідження наукової проблеми, повязаної з формуванням та еволюцією концептуальних засад американського неоконсерватизму як важливого підґрунтя сучасної зовнішньополітичної стратегії і тактики офіційного Вашингтона. Проте, саме тоді американський неоконсерватизм оформився як впливова політична сила, породивши цілу когорту політичних діячів, журналістів та аналітиків з гранично жорсткою зовнішньополітичною позицією й гегемоністськими поглядами на світ. Буша підходів до проблем глобальної безпеки та місця у ній Сполучених Штатів, ідеї неоконсерваторів, що стосувалися, в першу чергу, права США на односторонні дії, силового “експорту” демократії та превентивних військових кампаній, легко й безболісно були абсорбовані офіційною доктриною Білого Дому. · визначити місце євроатлантичних відносин у системі сучасних зовнішньополітичних пріоритетів Сполучених Штатів;У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені обєкт, предмет, мета та завдання дослідження, розкрита його методологічна основа і практичне значення, подано інформацію про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації. У підрозділі 1.1 “Методологічні проблеми дослідження американського неоконсерватизму” відзначено, що найбільш складним завданням для дослідників американського неоконсерватизму є пошук адекватного і конкретного його визначення. Тим не менше, слід відзначити, що наприкінці 60-х - на початку 70-х років ХХ ст. відбулася структуризація американського неоконсерватизму в двох вимірах: по-перше, виникнення нового ідейного контенту в рамках американського ідеологічного простору та оформлення його в певне неоконсервативне світобачення, що до цього проявлялося як окремі ідеологічні тенденції, по-друге, ґенеза американського неоконсервативного руху, представлена групою теоретиків, що почали процес зміщення з лівого боку американського ідейно-політичного спектра до правого. Зазначимо, що подальший розвиток американського неоконсерватизму супроводжувався постійною його трансформацією, котра була реакцією на зміну геополітичних обставин. У підрозділі 1.2 “Стан наукової розробки теми” проаналізовано джерельну базу дослідження, що умовно можна поділити на дві групи: джерела, повязані з феноменом американського неоконсерватизму, його особливостями та місцем у політичному спектрі Сполучених Штатів, і ті, що висвітлюють проблематику євроатлантичних відносин.Буша (так само як і його команди) на зовнішню політику, коли він прийшов до влади, були мало відомі. Незважаючи на загальноприйняту думку, що команда Буша була налаштована унілатералістськи з самого початку, деякі корінні принципи зовнішньої політики, що стосувалися, в першу чергу, використання американської військової сили, залишалися невизначеними. Причиною було не лише закінчення “холодної війни” та зникнення спільного супротивника, що колись був найвагомішим фактором збереження альянсу. Протягом 90-х внутрішня політика та світогляд, а відповідно і зовнішня політика США та Європи еволюціонували таким чином, що стали загрожувати майбутньому союзу, що колись був покликаний їх обєднувати. У добу президентства Буша, США (швидше, завдяки вдалій геостратегічній ситуації, ніж особливим зусиллям) стали найсильнішою державою в світі з безпрецедентними можливостями діяти без будь-яких асистентів по всьому світу.