Склад та правова природа установчих документів господарського товариства та особливості, що вирізняють їх серед інших правочинів та актів. Судова практика розгляду спорів щодо визнання недійсними установчих документів, змін до них чи їх окремих положень.
Аннотация к работе
ПРОБЛЕМИ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМИ УСТАНОВЧИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ Спори про визнання недійсними установчих документів та їх окремих положень займають помітне місце серед корпоративних спорів, що розглядаються господарськими судами. З втратою чинності законами України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності в законодавстві не залишилось прямої вказівки на недійсність установчих документів господарського товариства як на підставу скасування його державної реєстрації. Господарський кодекс України (далі - ГК) та Цивільний кодекс України (далі - ЦК) передбачають, що установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю є статут, а установчим документом повного та командитного товариств - засновницький договір. У той час ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» визначала, що установчими документами акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю є установчий договір (або рішення про створення акціонерних товариств шляхом приватизації і корпоратизації) і статут. Існують пропозиції вважати статут субєкта господарювання - юридичної особи, створеного двома і більше засновниками, корпоративним правочином, що не є договором. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.