Дослідження сутності реорганізаційних процесів структури банку. Аналіз практичних процесів злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення в банківському секторі. Визначення проблем та перспектив розвитку процесів реорганізації в банках України.
Аннотация к работе
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СПОСОБУ ОЗДОРОВЛЕННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИУ статті обґрунтовується сутність реорганізаційних процесів структури банку та досліджуються практичні процеси злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення в банківському секторі. Стратегічною метою реорганізації банків є підвищення надійності і стійкості як банківської системи загалом так і окремого банку, забезпечення капіталізації банківської системи та стабільної роботи платіжної системи, захист інтересів кредиторів і вкладників, поліпшення фінансового стану банків, підвищення ефективності діяльності внаслідок концентрації або розділення капіталу банків, розширення або спеціалізації, переорієнтації діяльності банків та зростання довіри до банків. Макаровська визначає реорганізацію як процес здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури банку, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою фінансового оздоровлення установи, підвищення конкурентоспроможності діяльності [1, с. Реорганізацію деякі автори визначають «як безупинний процес підвищення конкурентоспроможності банку через вжиття менеджментом комплексу внутрішніх заходів для адаптації системи управління бізнесом до ринкових умов, що постійно змінюються». При цьому, поглинання у 2005 році «Аваль банку» стало першою в Україні купівлею банку з істотною часткою ринку, а не просто купівлею ліцензії.