Вивчення сучасного стану землекористування у світі та Україні, його проблем і можливих наслідків. Дослідження деградаційних процесів, пов’язаних із ерозією, використанням мінеральних добрив та пестицидів, а також на зрошуваних і осушених землях.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИЗемельні ресурси мають свої особливості, які суттєво відрізняють їх від інших засобів виробництва: вони є продуктом самої природи і виникли за багато тисяч років до появи людини внаслідок сукупної дії факторів, які сформувалися на певній території; вони є територіально обмеженими і не можуть бути збільшені або заново створені; характеризуються постійністю свого місцерозташування, взаємозвязком з природними умовами (їх неможливо перенести з одного місця на інше); тільки за умови їхнього правильного та раціонального використання не погіршують своїх властивостей, а, навпаки, покращують, підвищують показники продуктивності. Надмірно великий антропогенний тиск зумовлює погіршення стану довкілля за всіма показниками, що в кінцевому результаті негативно позначається на здоровї людини та якості сільськогосподарської продукції.Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів. За даними FAO (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН), орні землі планети займають лише 10% території суші, сіножаті та пасовища складають 20%, решта 70% ґрунтів не використовуються у сільському господарстві. Вони є низькопродуктивними угіддями, використання яких обмежується ґрунтово-кліматичними умовами, і розподіляються таким чином: 20% площі суші розташовано в зонах з досить холодним кліматом, 20% - із посушливим кліматом, 20% - на дуже крутих схилах, 10% - неглибокі ґрунти. Площа потенційно придатних для землеробства ґрунтів на земній кулі становить близько 2,7-3,2 млрд. га, а обробіток здійснюється лише на 1,5 млрд. га. Не залученими до сільськогосподарського використання є переважно піщані, глинисті, камянисті, засолені, надмірно або недостатньо зволожені земельні угіддя, на освоєння і використання яких необхідно витрачати значні фінансові та матеріальні затрати.Вона особливо гостро відчуває негативні наслідки екологічно необґрунтованого та нераціонального, екстенсивного і неефективного економічного розвитку в попередні десятиліття, коли у перехідному періоді від державної до ринкової економіки землі використовувалися як єдиний засіб існування в умовах виживання за рахунок природної родючості ґрунтів, без компенсації її витрат. При такому високому відсотку ріллі, землі під промисловою забудовою складають 0,4% території держави, а землі природного, оздоровчого, рекреаційного та культурного призначення - 4,3%. В Україні, площа якої в загальній світовій земельній території займає менше 0,5%, видобувається, переробляється і залучається до виробництва приблизно 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів, що перебувають у господарському обігу. Погіршує стан земельних угідь і недосконалий рівень ґрунтообробних технологій: підвищений відносно допустимого рівня у 2-3 рази середній тиск сільськогосподарських машин і знарядь на ґрунти, дуже велика кількість механічних операцій, розтягування строків проведення оранки, сівби, міжрядних обробітків у часі та проведення їх за межами інтервалу оптимальної вологості ґрунту тощо. В Україні у середньому щорічне застосування органічних добрив становить 10-12 т/га (за оптимального рівня менше 5 т/га); щорічне застосування мінеральних добрив - 200-250кг/га (норма - менше 50 кг/га діючої речовини); кількість механічних операцій - 20-25 проходів машин протягом року під час вирощування просапних культур (норма - 5-7); якість виконання ґрунтообробних робіт - 3 із 10 балів; питомий тиск мобільних агрегатів на ґрунт - 1,5-2,5 кг/см2, за норми - 0,5-1,0 кг/см2.Прояв несприятливих природно-антропогенних процесів (ерозія, засолення, забруднення, заболочення тощо), спричинених неправильною агротехнікою, забрудненням, порушенням вмісту гумусу в ґрунтах призводить до деградації ґрунтів.Під ерозією розуміють процес руйнування верхніх найбільш родючих горизонтів ґрунтів. Водна ерозія відбувається під впливом талих і дощових вод, які стікають по поверхні Землі. Найбільш поширена площинна ерозія, яка полягає в тому, що атмосферні опади, стікаючи по похилій поверхні землі численними дрібними струмками змивають поверхневий гумусовий шар ґрунту і пухких порід. Вона посилюється при руйнуванні природної рослинності на крутих схилах, їх розорюванні, частих культивації та боронуванні, обробці полів вздовж схилів, ущільненні, трамбуванні колесами і гусеницями важкої сільськогосподарської техніки, низькій культурі землеробства, яка веде до погіршення фізико-хімічних властивостей ґрунту, випасанні худоби і т. д.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
1.1 Світова картина землекористування
1.2 Стан землекористування в Україні
РОЗДІЛ 2. НАСЛІДКИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕРАЦІОНАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
2.1 Поняття про деградацію
2.2 Деградаційні процеси, повязані із ерозією
2.3 Деградаційні процеси на зрошуваних землях
2.4 Деградаційні процеси на осушених землях
2.5 Деградаційні процеси, повязані із використанням мінеральних добрив та пестицидів