Еволюція поглядів М.І. Костомарова на проблеми середньовічної та нової історії України, питання культурного розвитку українського народу. Висвітлення інформаційного потенціалу епістолярної спадщини Костомарова. Особливості творчої лабораторії історика.
Аннотация к работе
Національна академія наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана у відділі української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Пінчук Юрій Анатолійович, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник. У дисертації вперше комплексно досліджуються проблеми історії та культури України в епістолярній спадщині відомого історика, публіциста, громадського діяча М.І. Костомарова. У додатках систематизовано кількість листів, місце зберігання, періоди листування, біографічні дані про адресатів та кореспондентів. Епістолярій визначено як багатошарове й надзвичайно інформативне джерело для всебічного дослідження важливих проблем історії та культури України.Здобуття Україною державної незалежності, культурне відродження, зростання національної самосвідомості ставлять перед вітчизняним дослідником завдання детального вивчення проблем, повязаних з розумінням процесу формування особливостей української нації, піднесенням національної самосвідомості, її інтелектуального, політичного та духовного розвитку. Пріоритетного значення набуває студіювання діяльності ряду українських науковців, які творили в складних умовах існування України у складі різних держав (зокрема Російської імперії), де домінуюча нація прагнула асимілювати наш народ, “розчинивши” у “великій російській нації”. Микола Іванович Костомаров (1817-1885) є знаковою постаттю цієї епохи і, як слушно зазначено в історіографії, “посідає чільне місце в сузірї визначних мислителів, учених, політичних і культурних діячів ХІХ ст.” Костомарова допомагає глибше зрозуміти світогляд вченого, зазирнути у його творчу лабораторію, прослідкувати еволюцію поглядів, висвітлити соціокультурне середовище, в якому він перебував у різні періоди свого життя, та відобразити проекцію творів вченого на тлі суспільно-політичних подій. Обрана тема розроблялася як складова науково-дослідної роботи відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України “Актуальні науково-теоретичні проблеми української історіографії ХІХ-ХХ ст. та маловивчені історіографічні памятки” (державний реєстраційний № 0199U0044128) та “Історія української історичної науки: методологія, джерела та персоналії” (№ 0103U000696).Костомарова у дожовтневій історіографії» проведений історіографічний аналіз праць з проблеми, які охоплюють період 1885-1917 рр. Це, в основному, спогади про М. Окремі з них містять цілі епістолярні комплекси, які охоплюють значні періоди життя і творчості М. Костомарова. Загалом у дожовтневій історіографії досить жваво студіювалася постать М. Костомарова. Костомарова, дозволив зробити певний прорив в актуалізації внеску історика у вітчизняну історіографію. Костомарова», який складається з трьох підроділів, проаналізовано основні три основні сюжети історії України від раннього середньовіччя до епохи раннього модерну, які відобразилися у листуванні.