Основні світоглядні лінії протиріч між В. Розановим і М. Гоголем. Систематизація розановських характеристик й оцінок конкретних гоголівських художніх творів і образів. Основні етапи еволюції розановського ставлення до особистості й творчості М. Гоголя.
Аннотация к работе
Дніпропетровський національний університет Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано на кафедрі світової літератури Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент МИХЕД Павло Володимирович, Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри світової літератури Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор КАЛАШНІКОВА Ольга Леонідівна, Академія митної служби України, завідувач кафедри мистецтвознавчої експертизи та гуманітарної підготовки кандидат філологічних наук, доцент БОБИР Олександр Васильович, Чернігівський державний педагогічний університет ім.Саме зараз по-новому осмислюється місце В.Розанова в історії російської літератури й культури початку двадцятого століття, за ним закріплюється одне з ключових місць в інтелектуальному житті Росії того часу. Вказана тема в розанознавстві є недостатньо вивченою, оскільки, крім декількох статей (О.М.Ніколюкін, В.Ш.Кривонос, В.М.Паперний, Вік.В.Єрофеєв), у яких їх автори аналізують окремі аспекти проблеми, до цього часу відсутні системні дослідження з цього питання. Актуальність цієї теми полягає також і в тому, що творчий доробок М.Гоголя на межі XIX і XX століть увійшов до зони активної полеміки між представниками різних естетичних течій російського мистецтва (А.Бєлий, Д.Мережковський, І.Анненський, О.Ремізов та інші), зумовлюючи своє особливе місце в гуманітарних процесах того часу. Фактологічною основою для дисертаційної роботи стали системи філософських та естетичних поглядів В.Розанова та М.Гоголя, що знайшли своє відображення в художніх творах, статтях і листах цих майстрів слова різних часів. Тема дисертаційної роботи знаходиться в тісному звязку з основним напрямком наукових досліджень кафедри світової літератури Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, а також з науковими проектами Всеукраїнського науково-методичного "Центру гоголезнавчих досліджень", складовою яких є питання історико-функціонального вивчення творчості М.Гоголя.Перший етап (1890-1910-ті роки) включає в себе рецензії на статті та книги В.Розанова, в яких даються оцінки й характеристики М.Гоголя та його творчості. У другому розділі дисертації "Світоглядні витоки розановської оцінки особистості М.Гоголя" здійснюється спроба аналізу особливостей розановської рецепції світогляду й особистості М.Гоголя. У першому підрозділі другого розділу "Особливості художнього мислення В.Розанова" розглядається проблема художньої свідомості В.Розанова, природу якої в загальних рисах можна охарактеризувати як імпресіоністську. У другому підрозділі другого розділу "Релігія в тлумаченні В.Розанова й М.Гоголя" йдеться про релігійні уявлення В.Розанова, які порівнюються з релігійними переконаннями М.Гоголя. У четвертому підрозділі другого розділу "Сміх і сатира у В.Розанова і М.Гоголя" йдеться про ставлення В.Розанова і М.Гоголя до сміху й сатиричного напрямку в літературі.В.Розанов характеризує роль М.Гоголя в історії російської літератури досить критично, оскільки той негативно вплинув на формування художніх симпатій читачів. Саме слово для М.Гоголя є одним із Божих дарунків, слово ж письменника прирівнюється до дії. Письменники у свідомості М.Гоголя поділяються на дві категорії: художники й творці. Він відводить літературі місце на периферії життя, а самих письменників, у тому числі й М.Гоголя, з особистістю якого повязує безліч негараздів у суспільній історії післягоголівської Росії, наділяє переважно негативними характеристиками. Справжня література для В.Розанова закінчилась з винаходом друкарського станка, з початком книгодрукування: "Как будто этот проклятый Гуттенберг облизал своим медным языком всех писателей, и они все "обездушелись" в печати, потеряли лицо, характер".