Дослідження діяльності державних органів місцевого самоуправління щодо соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту. Аналіз особливостей розвитку громадської та приватної ініціативи у галузі соціально-педагогічної підтримки дітей.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ, ЯКІ ПОТРЕБУВАЛИ ЗАХИСТУ, В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)Робота виконана у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Завацька Людмила Миколаївна, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Драгоманова,Інститут соціальної роботи та управління, кандидат педагогічних наук, професор Архипова Світлана Петрівна, Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Захист відбудеться 18 травня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.01 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Аналіз історико-педагогічної літератури свідчить, що у педагогічній думці окресленого періоду виділяються також і ті питання, сукупність яких ми відносимо сьогодні до проблеми соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту. Вплив на формування теорії й практики соціально-педагогічної підтримки дітей в Україні мали ідеї зарубіжних педагогів Ф.Фребеля, М.Монтессорі, П.Наторпа, які створили оригінальні концепції соціального виховання та педагогічної підтримки дітей. Вивчення та аналіз досліджень з даної проблеми показали, що в історико-педагогічній літературі відсутні сьогодні праці, які розкривають особливості розвитку концепції соціально-педагогічної підтримки дітей. Таким чином, недостатня дослідженість проблеми та її особлива актуальність зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Проблеми соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту, в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)”. Мета дослідження - розкрити процес еволюції теорії соціально-педагогічної підтримки дітей і практичної діяльності державних установ місцевого самоврядування та недержавних організацій, а також приватних осіб у сфері соціально-педагогічної підтримки дітей через призму актуальних проблем сучасного розвитку педагогічної науки та соціально-педагогічного захисту дитинства.У першому розділі “Соціально-педагогічна підтримка дітей як історико-педагогічна проблема” окреслено складові поняття “соціально-педагогічна підтримка” у контексті розвитку педагогічної думки та становлення суспільного виховання підростаючого покоління; визначено категорії дітей, які потребували захисту; показано процес становлення соціально-педагогічної підтримки дітей як суспільного явища. На основі аналізу літератури доведено, що соціально-педагогічна підтримка дітей включає соціальну допомогу, освіту та виховання, причому з пріоритетом педагогічного компонента, завдяки чому індивід залучається до життєдіяльності суспільства. У дослідженні виділено й обґрунтовано три періоди розвитку соціально-педагогічної підтримки як суспільного явища впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: 1864 - 1873 рр. - період становлення соціально-педагогічної підтримки, який характеризується розрізненими типами роботи відповідних інститутів і появою законодавчих актів, що сприяли становленню соціально-педагогічної підтримки дітей. Нами виділено такі особливості даного періоду: удосконалення змісту і пошук оптимальних форм організації соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту; спроби правового урегулювання становища дітей, які потребували захисту (1897 р. У другому розділі “Діяльність державних органів місцевого самоуправління щодо соціально-педагогічної підтримки дітей, які потребували захисту,” охарактеризовані соціально-педагогічні аспекти освітньої діяльності земств; показана безпосередня соціально-педагогічна діяльність земств, а саме: виховання дітей-сиріт та дітей, котрі скоїли правопорушення, а також влаштування дозвілля дітей, які залишалися без догляду в той час, коли батьки перебували на роботі.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та здійснено системний аналіз проблеми розвитку теорії і практики соціально-педагогічної підтримки дітей в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., що дає підстави для таких висновків: Соціально-педагогічна підтримка у досліджуваний період полягала у діяльності різних суспільних інститутів і приватних осіб з метою організації виховання, навчання (загального та професійного) та створення сприятливих умов соціалізації тих категорій дітей, які потребували захисту. Незважаючи на те, що у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. не використовувалася сучасна термінологія, у суспільстві велася діяльність, зміст якої полягав в організації соціального виховання, допомоги дітям, які потребували захисту, в отриманні освіти, що й відповідає поняттю “соціально-педагогічна підтримка”. Обєктами соціально-педагогічної підтримки були такі групи (категорії) дітей: селянські діти, діти міської бідноти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які скоїли правопорушення.