Пенсійне забезпечення, вирішення проблем материнства, дорослої, дитячої бездоглядності - головні напрямки державної соціальної політики Радянського Союзу. Інструменти соціалізації інвалідів, що використовував уряд України в 50-60-х роках ХХ століття.
Аннотация к работе
Спеціальні комісії при виконкомах районних і міських Рад депутатів трудящих призначали пенсії престарілим громадянам та інвалідам І і ІІ груп - колишнім членам колгоспів, на землях яких були організовані радгоспи, а також престарілим та інвалідам І і ІІ груп, які не мали інших джерел для існування або родичів, які за законом зобовязані були їх утримувати в розмірі 100 руб. на місяць, і 85 руб. виплачувалося особам, які проживали в сільській місцевості постійно. За віком колгоспники-чоловіки дістали право на пенсію від 65 років (якщо стаж роботи не менше 25 років), колгоспниці - від 60 років (якщо стаж роботи від 20 років). Крім того, пунктом 7 постанови до відома Міністерства охорони здоровя УРСР і Міністерства освіти УРСР доводилося, що Рада Міністрів СРСР постановою від 27 грудня 1951 р. за № 5354 поширила на сурдопедагогів і логопедів-методистів, які працювали у дитячих яслах, дитячих садках і будинках дитини для дітей з дефектами слуху і мови, пункт 14 затвердженої постановою Ради Міністрів СРСР від 18 червня 1948 р. за № 2512 «Інструкції по обчисленню ставок заробітної плати вчителям та іншим працівникам початкових, семирічних і середніх шкіл, і встановила сестрам-вихователькам, які працюють в групах або яслах і будинках дитини для дітей з дефектами слуху і мови» надбавку до посадових окладів у розмірі 15%. Зокрема, встановлювалися такі строки навчання: в неповних середніх школах для сліпих і школах для слабкозорих дітей - 9 років і в середніх школах (для тих, які закінчили неповну середню школу) - 3 роки; в неповних середніх для туговухих дітей у першому відділенні - 10 років, у другому відділенні - 12 років і в середніх школах (для тих, які закінчили неповну середню школу) - 3 роки; в школах для глухонімих дітей, що дають освіту в обємі пяти класів неповної середньої школи - 8 років і в неповних середніх школах (для тих, які мають освіту в обємі пяти класів неповної середньої школи) - 4 роки. До організованого трудового життя залучалися (з 16-літнього віку) інваліди війни, праці, інваліди з дитинства і внаслідок нещасного випадку, всіх категорій і груп, а також особи, що втратили зір і глухонімі; особи, які перебували на пенсійному забезпеченні по старості, але не мали трудового стажу, необхідного для одержання пенсій; персональні пенсіонери і особи, що одержували пенсії за вислугою років; особи, яким група інвалідності не встановлена, але працездатність яких за висновком ЛТЕК обмежена через хворобливий стан, або при наявності явно вираженої фізичної вади; працездатні вдови військовослужбовців, які загинули або пропали безвісті при захисті СРСР, вдови інвалідів війни і праці та дружини військовослужбовців, якщо зазначені особи мали на своєму утриманні дітей до 16-літнього віку, а також працездатні громадяни, під опікуванням яких перебували інваліди, які не могли обходитися без стороннього догляду; працездатні особи, обрані загальними зборами членів артілі до правління артілі; з 14-літнього віку приймалися учні.