Процес становлення світоглядної та методологічної аксіоматики соціальної філософії Ж. Марітена. Філософсько-історичні та соціально-філософські ідеї французького томіста. Особливості антропоцентричної і теоцентричної концепцій гуманізму Ж. Марітена.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана на кафедрі історії філософії Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Захара Ігор Степанович, Львівський національний університет імені Івана Франка Захист відбудеться 28 грудня 2004 р. о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79002, м.Тому дослідження інтелектуальної спадщини Ж.Марітена, його поглядів на історію політичних режимів є для сьогодення тим обєктивним намаганням дотримуватись істини, спираючись на яке, можна виявити не одну фальсифікацію в українській (і світовій) історії, що її продовжують творити сучасність та лженаукові системи. У дисертації вперше на основі численних ориґінальних матеріалів - першоджерел французькою мовою, основних перекладних видань творів Ж.Марітена російською, англійською, польською та італійською мовами із залученням коментаторської літератури вітчизняних і зарубіжних авторів - здійснено систематизацію й осмислення філософських поглядів ученого, проаналізовано засади соціальної філософії мислителя. Дисертація також актуальна з методологічного погляду, оскільки методологія Ж.Марітена, на нашу думку, має системний характер, властивий сучасним науковим дослідженням, містячи в собі “інтелектуальну строгість, за якою криються ретельні пошуки і сповнене глибокого смислу мовчазне споглядання” (А.Барс). В Україні соціально-філософська проблематика у творчості Ж.Марітена не досліджувалася: низка вітчизняних науковців у своїх працях торкаються лише деяких проблем католицизму, у декого є тільки спроби зачепити творчість Ж.Марітена (Б.І.Бичко, М.Г. Аналізуючи дослідницьку літературу з проблем дисертації, зазначимо, що науковцям нескладно дійти згоди щодо витоків світогляду Ж.Марітена, його методології та розвязання ним основних філософсько-історичних та соціальних проблем, оскільки філософ неодноразово сам чітко окреслював власну позицію, про що свідчать першоджерела.У першому розділі - „Ідейні витоки соціально-філософської концепції Ж.Марітена та джерела дослідження” - на основі аналізу творів ученого, його епістолярної спадщини, щоденників, архівних матеріалів, а також на базі огляду та критичного аналізу літератури, присвяченої інтелектуальному доробкові Ж.Марітена, досліджується формування і становлення його філософсько-історичних, методологічних поглядів під впливом основних наукових і філософських парадиґм кінця ХІХ - ХХ століть. У другому підрозділі - „Спір між теоцентричною й антропоцентричною концепціями гуманізму” - окреслено позицію Ж.Марітена щодо двох типів гуманізму та критику томістом останнього, який, на його думку, і спричинився до кризи духовно-культурних цінностей у ХХ столітті та поширення нігілізму, а відтак - до вкорінення фактору „пермісивності” (вседозволеності) й апофеозу „бездуховності” в сучасній (християнській) цивілізації. Четвертий підрозділ - “Таїнство” як спосіб пізнання у томістській інтерпретації Ж.Марітена” - розмежовує концепти „проблеми” і „таїнства” (mystere), що мають місце у філософській термінології Ж.Марітена. У четвертому підрозділі - „Персоналістська концепція загального блага” - аналізуються твори Ж.Марітена „Інтеґральний гуманізм” (1936) та „La personne et le bien commun” („Особа і загальне благо”) (1947), на підставі чого робиться висновок, що людська особа прямо підпорядкована Богові як своїй абсолютній кінцевій меті, і ця залежність не вкладається в рамки раціонального пізнання сотвореного загального блага, що, втім, не заважає утвердженню його першості в практичному чи політичному житті громади, оскільки будучи загально-людським благом, воно заховує у своїй суті служіння особи. Четвертий підрозділ - „Проблема інтеґрації знань у контексті інтеґрального гуманізму Ж.Марітена” - побудовано на протиставленні картезіанського дуалізму (“фанатичного” раціоналізму), який відокремив філософію від вищої мудрості, від усього того, що в людині походить від більш високого первеня, ніж вона сама; та інтеґрального гуманізму Ж.Марітена, який уможливлює розвязання проблеми інтеґрації знань саме в дусі примирення науки і мудрості (християнської істини), вважаючи, що теоцентрична перспектива вирятує людину від згубного замикання в собі.