Дослідницькі напрями та стратегії вивчення самотності як у міждисциплінарному вимірі проблеми, так і в її педагогічній інтерпретації. Дослідження стану розробки проблеми самотності у філософській, соціологічній та психолого-педагогічній літературі.
Аннотация к работе
Проблеми самотності: історичний і сучасний дискурсиУ статті систематизовано праці зарубіжних та вітчизняних авторів, критично осмислено дослідницькі напрями та стратегії вивчення самотності як у міждисциплінарному вимірі проблеми, так і в її педагогічній інтерпретації. Відтак ставимо за мету даної статті систематизувати праці зарубіжних та вітчизняних авторів, критично осмислити дослідницькі напрями та стратегії вивчення самотності як індивідуального і соціального явища. Самотність, як наслідок соціальних обставин, ускладнює, а то й робить неможливим процес успішного входження несформованої особистості підлітка в широкий контекст суспільних відносин. Саме на ці педагогічні проблеми звернув увагу В.Сухомлинський: «Дуже небезпечна рана (а небезпечна вона тим, що вражає серця дітей навіть у багатьох, з першого погляду, благополучних сімях) - це самотність, коли дитина знає й відчуває, що вона нікому не потрібна. Першу групу складають праці мислителів в історії філософії, чиї роздуми торкаються самотності і відбивають відношення до цієї проблеми.Проведений аналіз дає підстави висновувати, що: по-перше, системних педагогічних досліджень цієї вкрай важливої проблеми як для України, так і для всього пострадянського простору, тим більше з питань її проявів серед підлітків, на сьогодні не має; подруге, науковці вказують на багатовимірність феномену самотності і аналізують його в різних площинах - психоаналіз ставить появу самотності у залежність від життєвих ситуацій.