Аналіз основних підходів до осмислення постмодернізму, як культурної категорії. Характеристика історико-філософських джерел постмодернізму: аналітична натуралістична традиція, ідеї вільнодумства. Проблема релігії, теології у творчості постмодернізмів.
Аннотация к работе
План: Вступ Розділ I. Постмодернізм як явище духовної культури ХХ століття I.1 Головні представники й загальні риси філософії постмодернізму Розділ II. Філософські джерела постмодерністської інтерпретації релігії II.1 Місце античної натуралістичної традиції у творчостіпредставників поза конфесійної течії в постмодернізмі II.2 Ідеї вільнодумства у філософії французького Просвітництва як одне із джерел поза конфесійного постмодернізму Розділ Ш. Проблеми релігії й теології у творчості постмодерністів III.1 Трактування Абсолюту і його пізнання III.2 Проблеми релігії у творчості Ж.Батая III.3 Проблеми релігії й аналіз християнської метафізики Ж.Делезом Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність теми дослідження. Тисячними тиражами видаються книги постмодерністських авторів і, у першу чергу, представників сучасної французької думки. Особливо гострою на сьогоднішній день є полеміка серед перекладачів і дослідників сучасної французької думки. Постмодерністи зачіпають світоглядні проблеми, породжені постіндустріальною й постінформаційнною цивілізацією Заходу, у тому або іншому ступені, що назріли в українському суспільстві: неспроможність непомірних домагань розуму на оволодіння абсолютною істиною й плоского сцієнтизму, розчарування в ідеях науково-технічного прогресу, глобалізації світового співтовариства й т.п.; духовна криза й переоцінка цінностей, затверджуваних традиційними релігіями й поза релігійними гуманістичними концепціями. Термін постмодернізм зявився у вітчизняної філософській літературі в 80-ті роки ХХ століття й одержав досить неоднозначне тлумачення. У звязку з невеликою історичною дистанцією в роботах дослідників постмодернізму спостерігається, з одного боку, описовість, а з іншого боку - тенденційність, що виражається в апологетичному вихвалянні або, навпроти, у різкому неприйнятті цього культурного феномена. Скажімо, останнім часом рейтинг цитування Ж.Батая серед інтелектуалів є одним з найвищих. На жаль, не завжди виявляється доступним для автора першоджерело по постмодерністській філософії. Теоретичну реконструкцію філософських концепцій постмодернізму представив у своїх лекціях на філософському факультеті Московського університету Зотов А.Ф. Історико-філософський аспект постмодерністської думки на матеріалі книги Ж.Делеза Логіка змісту досліджував також і Кузнєцов В.Н.. Мислитель покритикував погляди Делеза, виявивши розмитість і еклектичність ряду позицій французького філософа. Коштовний внесок в осмислення постмодернізму як феномена культури внесли роботи Рикліна М.К., Фокіна С.Л., Маньковскої Н.Б. і деяких інших дослідників. Оригінальне тлумачення впливу Ніцше на ідею Бога М.Фуко дає В.Подорога. Із числа західних мислителів, що досліджували цю проблему, варто назвати імена американських філософів і теологів Д.Р.Гриффіна, Х.Сміта, В.Бердслі німецького теолога Х.Кюнга, німецького філософа П.Козловскі, французького філософа В.Декомба і ін. Однак, наскільки відомо, немає ні однієї фундаментальної вітчизняної й закордонної наукової роботи, що виявляє відношення постмодерністських мислителів до релігії. Предметом дослідження є релігієзнавчі аспекти філософських і теологічних добутків представників постмодерністського напрямку в культурі - Ж.Батая, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко, Ж.Дерріди, Ж.Бодрійяра, Ж.Делеза, Ф.Гваттарі, Д.Р.Гриффіна й Х.Сміта. Метою магістерської роботи є дослідження відносини постмодерністських мислителів до релігії, а також складання цього відношення в історії філософської думки. Відповідно до цієї оцінки американський філософ і теолог Д.Р.Гриффін розділив філософів на радикальних критиків модерну, або деконструктивістів, і помірних, або ревізіоністів. До радикальних критиків модерну Гриффін відносить Л.Витгенштейна, М.Хайдеггера, Ж.Дерриду й останніх французьких філософів. [24, 34-41] До другої групи, позицію представників якої у відношенні модернізму розділяє й сам Гриффін, він відніс мислителів, що визнають єдність реальності й існування споконвічного змісту, який виходить від Бога як причини світу, але із застереженням, що властива буттю сутність проявляється як мінлива й у цілому є невимовною. До помірних критиків модернізму Гриффін відносить Х.Смита, До першої групи ми віднесли філософів, що відмовилися від пошуку обєктивних підстав трактування світу й людини, які стверджують, що реальність невіддільна від ментальних і міжкомунікаційнних процесів. Батай присвятив релігієзнавчим проблемам роботи Внутрішній досвід (1943), Теорія релігії (1948), Сума атеології (1972). Світоглядній позиції Батая найбільш близька позиція Ж.Делеза й психоаналітика Ф.Гваттарі, у співавторстві з яким Делез пише ряд значних робіт. Прихильники релігійного напрямку вловлюють матеріалістичні й атеїстичні тенденції у творчості представників позаконфесійного напрямку й, очевидно, усвідомлюючи їхню вагомість, направляють свою критику, у першу чергу, на матеріалістичну й атеїстичну традицію у філософії. Людина не може більше розглядатися в якості субєкта, що володіє автономною свідоміс