Дослідження діючого національного законодавства про адвокатуру з урахуванням новітніх положень кримінального процесуального кодексу України 2012 р. Аналіз проблем визначення процесуального статусу адвоката та його участі в кримінальному судочинстві.
Аннотация к работе
ПРОБЛЕМИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ АДВОКАТА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД Ключові слова: адвокат, адвокатська таємниця, адвокатура, захисник, докази, кримінальний процес. адвокатура кримінальний судочинство законодавство Статья посвящена проблемам процессуального статуса адвоката и его участия в уголовном производстве.Зміни, які відбулися останнім часом у суспільно-політичному житті України, зумовили спрямування державних механізмів на реальну побудову правової держави, що створює нагальну потребу в забезпеченні дотримання прав людини, основним з яких є встановлене ст.Рівень демократизації адвокатури, обсяг професійних прав адвокатів та їх обовязковість, ступінь незалежності, гарантії здійснення адвокатської професії, забезпеченість громадян правовою допомогою, професіоналізм та доступність свідчать про демократизм держави, повагу нею прав людини. Зауважимо, що новий КПК України, анонсований як продукт діяльності, спрямований на невідкладне реформування кримінального процесуального законодавства, все ж таки має деякі недоліки стосовно дотримання принципу верховенства права, який передбачає відсутність порушень проголошених і гарантованих законом основних прав і свобод людини, зокрема права на професійну правову допомогу за участю захисника. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) [2, с. 46 встановлює правило, згідно з яким захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу. 46 КПК України вказано, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику.Підсумовуючи вищевикладене, підкреслимо, що процесуальне провадження адвоката в кримінальному процесі насамперед повинно здійснюватися на основі принципу справедливості, оскільки справедливість є морально-правовим явищем і виступає критерієм оцінки дій людини. Захисник бере участь у кримінальному провадженні не тільки для того, щоб допомогти підозрюваному (обвинуваченому) у захисті його правових інтересів, надати йому кваліфіковану юридичну допомогу, не допустити фальсифікації доказів, використання недозволених методів ведення слідства, нейтралізувати «обвинувальний нахил» у розслідуванні кримінальної справи, а й для того, щоб виконати одну із функцій держави - захист прав і свобод громадян. Під час аналізу правового статусу адвоката в кримінальному провадженні необхідно враховувати в сукупності загальні норми, які регламентують статус адвоката, що містяться в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та спеціальні норми КПК України.