Систематизація наукових поглядів стосовно професійної адаптації студентів-майбутніх учителів до навчальної діяльності у вищому навчальному закладі. Шляхи та методи створення сприятливих умов для успішної професійної адаптації студентів першого курсу.
Аннотация к работе
Термін «адаптація» (від лат. adaptare - пристосовую) виник в XIX столітті і є одним з центральних понять біології, фізіології, психології. У розвиток сучасної природничо-наукової теорії адаптації в онтології, фізіології та медицині великий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені (П.К. Приділяли увагу дослідженням механізмів адаптації представники різних теоретичних напрямів психології: Г. На першому етапі (20-30-ті роки XX століття) адаптаційні процеси розглядалися в просторі інтенсивної підготовки кадрів до професій, які починали зявлятися і розвиватися. Третій етап - 60-80-ті роки XX століття - характеризується активним перетворенням терміну "адаптація" в одну з основних категорій психології, педагогіки, філософії і соціології.Пасивна адаптація полягає в тому, що студенти приймають нові норми і цінності, керуючись принципом «Я - як всі» і не намагаються щось змінити. Більшість із них байдуже ставляться до навчання у вищому навчальному закладі, мають нерівномірну успішність із різних навчальних дисциплін. Рівень дезадаптації характеризується негативним ставленням до навчання у вищому навчальному закладі в цілому; низьким рівнем загальної успішності або майже загальною неуспішністю; недиференційованістю цілей і видів діяльності; відсутністю мотивації до навчання та небажанням вчитися взагалі; неприйняттям норм і цінностей нового соціального середовища, а в деяких випадках, і протидією цим нормам. При цьому різні аспекти адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі виявляються нереалізованими і виникає невідповідність між новим статусом та обєктивними можливостями студента для підтвердження статусу студента. У таких студентів погіршується здоровя на різних його рівнях: фізичному (загострюються хронічні захворювання, виникають психосоматичні розлади), психічному (розвиваються неврози, знижується розумова працездатність тощо), психологічному (підвищується рівень нервово-психічного напруження і одночасно знижується рівень емоційного благополуччя, здатність особистості до розвитку тощо), соціальному (звужується коло спілкування, знижується соціальна активність, підвищується конфліктність та агресивність поведінки тощо) [6].