Окреслено наявні вади у правовому регулюванні застосування поліцейських заходів, сформульовано пропозиції щодо їх законодавчого усунення на основі аналізу законодавства та закордонного досвіду. Оцінка поліцейських заходів у діяльності патрульної поліції.
Аннотация к работе
Пилипів, начальник сектору реагування патрульної поліції № 2 Рожнятівського відділення Калуського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області; адюнкт Львівського державного університету внутрішніх справКлючові слова: поліція, поліцейські заходи, превентивні заходи, заходи примусу, безпека дорожнього руху, нагляд за дорожнім рухом. правовий поліцейський законодавчий патрульний Наприклад, в одній із країн Європейського Союзу (а колись республіки Радянського Союзу), Естонії, поліція для попередження небезпек у дорожньому русі здійснює роботу за трьома основними напрямками: а) підвищення ефективності профілактичної діяльності; б) посилення нагляду за дорожнім рухом; в) вплив на порушників правил дорожнього руху (далі - ПДР) [1]. При цьому поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходи реагування на правопорушення, окреслені в розділі V закону України «Про Національну поліцію», а також визначені КУПАП і Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. До превентивних заходів належать: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка й огляд; 4) зупинення ТЗ; 5) вимога залишити місце й обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, ТЗ або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи ОВС; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-та кінозйомки, відеозапису, засобів фото-та кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування (ст. Доведення до відома особи нормативно-правового акта, на підставі якого застосовується такий захід, є ні чим іншим, як посиланням на норму закону, яким цей захід передбачений, а в деяких випадках додатково й орієнтування стосовно особи або ТЗ, рішення уповноваженого органу державної влади, який, наприклад, ухвалив таке рішення про обмеження чи заборону руху тощо.