Проблеми правового регулювання та практики застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ - Автореферат

ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ВОГНЕПАЛЬНОЇ ЗБРОЇ, СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ТА ЗАХОДІВ ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ ПРАЦІВНИКАМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВРобота виконана на кафедрі управління в органах внутрішніх справ Університету внутрішніх справ (м. Університет внутрішніх справ, начальник кафедри управління в органах внутрішніх справ Університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Захист відбудеться “10 ”березня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.700.01 в Університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Верховна Рада України в особі вищого законодавчого органу, закріпивши та розширивши в законі право працівників органів внутрішніх справ на застосування сили (вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу), визнала це застосування за необхідне, правомірне - таке, що відповідає інтересам суспільства і держави. Аргументом для цього є напружена криміногенна обстановка в країні (кількість зареєстрованих тяжких злочинів, припинення яких законодавчо передбачає застосування сили, за останні пять років коливається на рівні 215 тис. на рік, кількість загиблих від злочинних дій щорічно складає приблизно 8,4 тис. осіб). Щорічно по Україні при виконанні службових обовязків близько 25 співробітників органів внутрішніх справ гине та приблизно 280 - отримують поранення, але при цьому: четверо з пяти працівників міліції - ніколи не застосовували вогнепальну зброю, кожен третій - ніколи не застосовував газову зброю, кожен четвертий - гумовий кийок, кожен пятий - заходів фізичного впливу або наручників. Проте досліджень щодо проблем правового регулювання та практики застосування сили - вогнепальна зброя та (або) спеціальні засоби та (або) заходи фізичного впливу - як комплексного чинника у внутрішніх справах держави, взагалі не проводилось. Необхідність пошуку шляхів досягнення розумного балансу у питаннях застосування сили, зокрема, між захистом невідємних прав людини на життя і здоровя та необхідністю відстоювання інтересів держави і суспільства, між правовим статусом працівника органів внутрішніх справ та правовим статусом громадянина (хоча і правопорушника), робить актуальним і важливим наукове дослідження питань правового регулювання і практики застосування працівниками органів внутрішніх справ вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу.У першому розділі - “Загальна характеристика діяльності органів внутрішніх справ по застосуванню сили” розглядаються загальнотеоретичні питання щодо застосування вогнепальної зброї спеціальних засобів та заходів фізичного впливу працівниками органів внутрішніх справ. Розглядаючи сутність окремих заходів адміністративного припинення таких як: а) застосування вогнепальної зброї; б) застосування спеціальних засобів; в) застосування заходів фізичного впливу, - здобувач приходить до висновку, що кожен із них застосовується з однаковою метою, за східним алгоритмом, маючи ідентичні процесуальні провадження та стадії, спільний процесуальний режим застосування тощо. З метою зясування місця чинника “сила” у родо-видовій логічній системі “заходи адміністративного припинення” в дисертації здійснено його системовиділення за допомогою класифікаційних ознак, що репрезентовані наступними дихотомічними та трихотомічними ланцюжками: “заходи припинення загального-спеціального призначення”; “заходи самостійного-допоміжного характеру”; “заходи особистісного-майнового-організаційного характеру”; “заходи усного-письмового-конклюдентного характеру”. Розглядаючи питання встановлення кола субєктів щодо застосування поліцейської сили, автор приходить до висновку, що в Україні до органів, яким законодавчо надано право застосовувати силу проти власних громадян, слід віднести наступні державні органи: міліцію, внутрішні війська МВС України, Державний департамент з виконання покарань, прикордонні війська, службу безпеки України, митний комітет України, збройні сили України. Термін “підстави застосування сили” обєднує різноманітні чинники обєктивної дійсності (діяння, процеси, події, явища), за наявності та достатності яких працівник органів внутрішніх справ має право застосовувати заходи фізичного примусу.У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного міжнародного та національного законодавства та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць різних галузей знань автором зроблено висновки, сформульовані рекомендації, спрямовані на удосконалення правового регулювання і практики застосування сили працівниками органів внутрішніх справ. Чинник “сила” має форму матеріально-технічних дій, є засобом самостійного характеру, який призначений для припинення правопорушень шляхом: заподіяння особистісної (фізичної, психічної) шкоди людській істоті; тимчасового обмеження свободи її рухів; заподіяння шкоди майну.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ