Понятійний апарат інституту оплати праці. Необхідність вдосконалення правового механізму оплати праці, розробка і формулювання пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання оплати праці у сучасних ринково-кризових умовах країни.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент ГУСЛАВСЬКИЙ Володимир Станіславович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри правознавства; Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ІНШИН Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів; Захист відбудеться 10.04.2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Сучасне трудове право має забезпечити реалізацію конституційних приписів стосовно того, що людина є в Україні найвищою соціальною цінністю, і кожен працюючий має безумовне право на відплатність своєї праці. У нинішній ситуації наука трудового права покликана оперативно відреагувати і створити теоретичне підґрунтя для вирішення цього практичного завдання, що зумовлює актуальність проведення різнопланових наукових досліджень у галузі трудового права, і насамперед у сфері оплати праці. Перші етапи трансформації економіки України характеризувалися негативними тенденціями в оплаті праці, нераціональною міжгалузевою, міжрегіональною, міжкваліфікаційною диференціацією заробітної плати; безсистемністю правового регулювання гарантійних надбавок і доплат, недосконалим механізмом індексації і забезпечення своєчасності виплати заробітної плати; нелогічним характером внесення змін до чинного законодавства. визначити особливості і значущість заохочувального способу правового регулювання оплати праці у системі оплати праці; У процесі дослідження правової природи оплати праці, заробітної плати, винагороди за працю, зясування співвідношення та виявлення суперечностей у понятійному апараті оплати праці використовувалися такі загальнонаукові методи, як аналітичний, формально-логічний та логіко-семантичний методи (підрозділи 1.1, 1.3).У ньому досліджується юридична сутність основних системоутворюючих категорій правового інституту оплати праці, аналізується роль і значення основних правових принципів регулювання оплати праці, надана розгорнута характеристика заохочувального способу регулювання оплати праці. Зроблений висновок, що виходячи зі значення оплати праці як інституту трудового права, це поняття має визначатися як система правовідносин, спрямованих на забезпечення грошових виплат роботодавцем працівнику, тарифікацію і нормування праці відповідно до законодавства, колективних договорів, угод, локальних нормативних актів і трудового договору. Доведено, що вважати заробітну плату винагородою за працю не можна з таких причин: 1) заробітна плата - це відшкодування вартості праці, витраченої працівником, а не винагорода його за щось; 2) своєю трудовою діяльністю працівник має законне, безумовне право на одержання заробітної плати, а в основі винагороди лежить бажання роботодавця; 3) заробітна плата завжди носить регулярний, постійний характер, а винагороді властивий несистемний, разовий характер; 4) заробітна плата виплачується у наперед обумовлених і встановлених розмірах, а розмір винагороди залежить від волі роботодавця. Поняття «винагорода за працю» як категорію трудового права запропоновано розглядати як заохочувальну виплату, яку роботодавець може застосовувати до працівника. Правовідносини з оплати праці класифіковані за різними критеріями: за субєктним складом вони можуть бути: 1) індивідуальними - між працівником і роботодавцем; 2) колективними - між роботодавцем (обєднанням роботодавців) і профспілками (обєднаннями профспілок) або іншими представницькими органами працівників; за обєктом правовідносини з оплати праці мають такі види: 1) правовідносини з заробітної плати; 2) правовідносини з виплати гарантійних сум; 3) правовідносини з надання компенсаційних виплат; 4) правовідносини з нормування й тарифікації праці.У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у вирішенні проблем регулювання відплатності найманої праці, вдосконаленні понятійного апарату і формулюванні науково-практичних рекомендацій, які мають бути покладені в основу якісного перетворення механізму правового регулювання оплати праці у сучасних кризово-ринкових умовах. Інститут оплати праці не містить належного юридичного інструментарію, що виявляється у безсистемному застосуванні термінів «оплата праці», «заробітна плата», «винагорода за працю» без чіткого їх розмежування.