Рівень відповідності законодавства України, що закріплює гарантії незалежності судової влади, та практика його реалізації міжнародно-правовим стандартам. Вдосконалення чинного національного законодавства, яке регулює питання незалежності судової влади.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені Ярослава Мудрого Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор Марочкін Іван Єгорович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри організації судових та правоохоронних органів. Захист відбудеться 8 червня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.У Законі України “Про статус суддів” (1992 р.) зазначається, що незалежність суддів забезпечується передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя, відповідальністю за неповагу до суду чи судді, недоторканністю суддів (ст.11). Належне вдосконалення гарантій незалежності судової влади у відповідності з міжнародно-правовими стандартами є вирішальним кроком до становлення самодостатньої гілки влади, здатної забезпечити надійний захист прав та основних свобод людини і громадянина. Метою дисертаційного дослідження є створення концепції незалежної судової влади в України, розкриття системи її гарантій і на цій основі розроблення й наукове обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства, що визначає незалежність судової влади, правовий статус суддів - носіїв такої влади, а також їх процесуальну діяльність. Предметом дослідження виступають правовідносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі забезпечення незалежності судової влади при її реалізації, а також норми чинного законодавства, що визначають зміст і гарантії незалежності суддів. Так, загальний діалектичний метод використано в процесі наукового пізнання сутності незалежності судової влади й систематизації гарантій її забезпечення; системно-структурний дав можливість проаналізувати звязок і взаємодію судової влади з іншими гілками влади, дослідити систему гарантій її реалізації та шляхи вдосконалення; історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити в історичному аспекті становлення й еволюцію незалежної (самостійної) судової влади в законодавстві, практиці та юридичній теорії нашої країни та зарубіжних держав, проаналізувати різні підходи до розуміння взаємодії судової влади з іншими гілками влади; метод функціонального аналізу дав змогу дослідити незалежність судової влади як поліфункціональну систему, повязану з різноманітними правовими проблемами, висвітлити її різнопланове значення й роль у здійсненні судочинства; соціологічний використано при вивченні правозастосовної практики, а також при анкетуванні професійних суддів стосовно проблем незалежності судової влади в Україні.Історичний аналіз вітчизняного досвіду побудови судової влади дозволив автору зробити висновок, що до судової реформи 1864 р. характерним було виконання відповідних функцій як судами, так і деякими адміністративними органами, що не відповідало засадам незалежності судової влади. Хоча, коли на переважній частині території України влада контролювалася Центральною Радою (березень 1917 р. - квітень 1918 р.), конституційно було закріплено, що судова влада є незалежною від виконавчої й законодавчої гілок влади (ст. “Поняття незалежності судової влади” висвітлено правову природу, структуру і зміст незалежності судової влади. Міжнародно-правовими стандартами незалежності судової влади є: по-перше, державне гарантування закріплення незалежності суддів в конституціях або законах; по-друге, наявність установлених вимог щодо осіб, які претендують на зайняття посади судді, - високих моральних якостей та відповідної кваліфікації в галузі права; по-третє, можливість для суддів, як і для інших громадян, користуватися свободою слова, віросповідання, свободою створення асоціацій та участі у зборах; проте, керуючись такими правами, судді повинні поводитися завжди належним чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти неупередженість і незалежність судових органів; по-четверте, строк повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії й вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.