Дослідження проблеми відсутності належного правового регулювання виконання господарських договорів. Огляд правил, встановлених Цивільним кодексом, щодо умов дійсності цивільно-правового договору, та особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Аннотация к работе
Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове правоНа сучасному етапі чимало проблем виникає під час визнання господарського договору недійсним. Правове регулювання господарсько-договірних відносин здійснюється нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) [1], Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) [3], спеціальними законами України про окремі види господарської діяльності (інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну тощо), а також чинними міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Слід погодитися з думкою В.В.Луця про те, що сучасний стан договірного права України характеризується розбіжністю та суперечливістю, що існує у положеннях ГК України та ЦК України, а це, у свою чергу, призводить до несталості господарського обігу та нестійкості господарсько-договірних відносини [9, c. Переходячи безпосередньо до проблем недійсності господарського договору, слід зазначити, що недійсність господарського договору можна визначити, як встановлену судом невідповідність господарського договору вимогам закону щодо його дійсності, внаслідок чого такий договір припиняє своє юридичне існування та не спричиняє юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Оскільки господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, вони повинні відповідати і умовам дійсності, які встановлені ЦК України, щодо договору (цивільно-правого договору), але з урахуванням особливостей, зокрема, передбачених ГК України.