Реформа правоохоронної системи як один з найважливіших напрямів сучасного конституційно-правового розвитку. Створення ефективної судової системи, в якій дотримуються права, свободи людини і забезпечення її функціонування - основне завдання держави.
Аннотация к работе
Реформа правоохоронної системи є одним із найважливіших та визначальних напрямів сучасного конституційно-правового розвитку, оскільки спрямована на підвищення ефективності реалізації правоохоронної функції як іманентної характеристики демократичної, правової, соціальної держави за умови концептуального спрямування реалізації цієї функції на захист прав та свобод людини і громадянина як найвищої соціальної та конституційної цінності у контексті всебічного втілення у регулюванні суспільних відносин європейської правової традиції.Таким чином, завданням держави є створення ефективної судової системи, в якій дотримуються прав й основоположних свобод людини, і забезпечення її функціонування. У свою чергу, на наше глибоке переконання, ключову роль у забезпеченні незалежного і неупередженого функціонування судової системи в умовах функціонування європейської моделі правоохоронної системи держави відіграють саме судді та прокурори, що і визначає важливість науково-практичного завдання, яке вирішується у дослідженні. Водночас ще не вироблено концептуальні підходи до модернізації правоохоронної системи України на тлі інтенсифікації впровадження європейських правових стандартів, теоретичної моделі державної політики та її реалізації щодо удосконалення правового статусу прокуратури як структурного елементу правоохоронної системи держави, концептуального механізму реалізації реформи організації та діяльності органів прокуратури в Україні. Мета статті дослідити актуальні проблеми імплементації європейських правових стандартів функціонування національної правоохоронної системи України у сучасних умовах європейської міждержавної інтеграції. Під такими стандартами слід розуміти єдині принципи і норми щодо діяльності національних правоохоронних органів, які мають договірний характер, що склався у процесі тривалого міждержавного співробітництва, а також цінності та ідеї, загальноприйняті серед правових держав, що відображаються у міжнародних договорах, юридичних актах міжнародних організацій, інтеграційних обєднань, належать до джерел права та здійснюються у практиці відповідних міжнародних, зокрема європейських, судових установ.