Дослідження й характеристика питання мотивованості судових рішень, як передумови їхньої законності. Визначення змісту принципу обґрунтованості та мотивованості рішень згідно з правилами застосування вимог Конвенції Європейським судом із прав людини.
Аннотация к работе
Проблеми мотивованості судових вердиктів у світлі вимог європейської прецедентної практики У статті досліджено питання мотивованості судових рішень як передумови їхньої законності. Зясовано зміст принципу обґрунтованості та мотивованості рішень згідно з правилами застосування вимог Конвенції Європейським судом із прав людини.Належна та обґрунтована мотивованість рішення робить його зрозумілим для сторін, гарантує можливість його оскарження та допомагає здійснити і спростити перевірку правомірності рішення. Незазначення в мотивувальній частині рішення результатів оцінки окремих доказів, на яких ґрунтуються позиції осіб, що приймають участь у справі, а також замовчування окремих доказів, що містяться в справі, та доводів, за якими суд відхиляє ті чи інші докази, приводить до необгрунтованих та немотивованих висновків і, як наслідок, до винесення неправомірних, із точки зору норм матеріального права, судових рішень. Однак якщо помилки національного судівництва є явними та порушують права та свободи, які захищаються Конвенцією і порушення статті 6 відповідають визначенню «явні помилки у судовому рішенні», Європейський суд опосередковано через їхню констатацію вправі надати оцінку рішення національних судів по суті (рішення у справах «Гарсіа Руїз проти Іспанії» [1, п. Міра застосування цього зобовязання може різнитися в залежності від характеру рішення і може бути визначена тільки зважаючи на обставини справи: необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність документів і доказів, які сторона може представити судам і різницю в положеннях, нормах звичаєвого права, юридичних оцінках і представленні та винесенні рішень між державами-учасниками. Звісно, суди, залишаючи попередні рішення без змін, вправі спиратися на підстави, надані в рішенні суду нижчої інстанції (рішення у справах «Гарсіа Руїз проти Іспанії» [1, п.Український процесуальний закон передбачає можливість в окремих випадках оголошувати за наслідками розгляду справи лише вступну та резолютивну частини рішення, тоді як повний текст сторони можуть отримати через певний строк без його публічного проголошення (ст. Недоступність же повного тексту для інших осіб, які приймали участь у справі, невідомість мотивів рішення для громадськості можуть також містити елементи порушення права на справедливе судочинство, але вже в аспекті європейських вимог до відкритості процесу.