Дослідження змісту поняття "латентна злочинність" у контексті вітчизняних і зарубіжних вчень. Правовий підхід до класифікації видів латентної злочинності. Виявлення природно-латентних та штучно-латентних злочинів. Злочини у сфері інформаційних технологій.
Аннотация к работе
Часто злочинність порівнюють з айсбергом, 9/10 якого ховається під поверхнею води. Латентна злочинність реально існує і впливає на суспільне життя через свої наслідки. Час від часу безслідно зникають люди, зокрема діти, за обставин, що виключають втечу з дому або нещасний випадок. Колишній віце-премєр міністр В.Пензеник у виступі на засіданні Верховної Ради стверджував, що рівень середнього споживання навеленням України у 2,5 рази перевищує середні грошові доходи. Разом з тим, публікації з проблем латентності злочинів і досі мають дискусійний характер, причому не тільки щодо розробки методів визначення обсягів латентної злочинності, моніторингу її трансформаційних змін чи визначення найбільш ефективних засобів запобігання, а й стосовно меж і змісту предмета відносин, що має діалектично, з урахуванням завдань та його етимології, охоплювати поняття „латентні злочини”.За межами обліку залишається латентна (прихована) злочинність, так звана „темна цифра” злочинності. Вона створює в певному середовищі психологічну обстановку безкарності за суспільно небезпечні діяння, штовхає злочинців на здійснення все нових і нових (як правило, небезпечніших) злочинів; сприяє формуванню стійких злочинних утворень; підриває принцип безповоротності покарання; знижує загальнопревентивне значення кримінального закону, погіршує моральний клімат в державі, порушує законність і правопорядок. Серед мотивів подібного явища можемо назвати наступні: прагнення приховати злочин, оскільки його виявлення може завдати шкоди престижу організації (установи) або її керівникам, спричинити за собою організаційні висновки (зняття з посади) або кримінальну відповідальність за злочинну халатність без ознак співучасті в прихованому злочині; байдужість до свого громадянського обовязку брати участь в боротьбі із злочинністю; надія одержати матеріальну винагороду за замовчування інформації про досконалий злочин і ін. Вона є групою тих злочинів, інформація про яких стала відома правоохоронним органам, але їх конкретний працівник, помилково, сумлінно помилявшися або не маючи достатньої професійної підготовки, дав неправильну юридичну оцінку діянню, не побачивши в ньому ознак складу злочину, у звязку з чим воно виявилося за статистичним обліком. І останній різновид латентної злочинності складають ті злочини, які стали відомі правоохоронним органам, але їх представник з різних міркувань не реєструє їх.В зміст поняття „латентність” Б.Холиста включає чотири групи злочинів за такими ознаками: перша - злочини, невідомі поліції; друга - злочини з невстановленим злочинцем; третя - розкриті злочини, за якими не винесено обвинувального вироку; четверта - коли не всі злочинні діяння відображені в обвинувальному акті [36,с.22-23]. Ковалкін А.А. вважає, що в основу дифініції латентної злочинності не можна покласти ознаку „відомості” злочину, оскільки суспільна небезпечність діяння не змінюється від його відомості або невідомості [17]. Ці методи можуть перекликатися з методами, притаманними категорії „нерозкриті злочини” (хоч без особи, чи з наявною, тобто встановленою особою, що вчинила цей злочин), але змішувати категорії „латентні” і „нерозкриті злочини” не можна. Це і є основним завданням інституту латентності, в межах якого можливо розвивати методи і притаманний йому кримінологічний інструментарій, покликані зробити внесок в процес боротьби зі злочинністю, а саме, з одного боку, розвивати систему виявлення та реєстрацію злочинів, а з іншого - вдосконалювати процесуальну процедуру, спрямовану на протидію приховуванню злочинів на всіх етапах боротьби зі злочинністю - від надходження інформації про злочин, її реєстрації, до проведення попереднього чи судового розслідування злочинів. В контексті процесуальної етапності боротьби зі злочинністю та діалектики відносин, що охоплюються поняттями „латентні” і „не розкриті” злочини, останні вже не є латентними, оскільки „потрапили в поле впливу кримінальної юстиції” [31].Вона являє собою групу тих злочинів, інформація про які стала відома правоохоронним органам. Погранична латентність - факт злочину стався, але потерпілому не відомо про це, або факт його вчинення не приймається чи не усвідомлюється потерпілим як злочин (приміром, пожежі, кишенькові крадіжки). Злочини, факт вчинення яких відомий обмеженому колу осіб або лише винуватцям, проте через вжиття ними спеціальних заходів щодо нерозповсюдження відомостей про згадані прояви, а також через незаінтересованість у цьому потерпілих, повідомлення про злочини не надходять до правоохоронних органів.
План
1.1 Зміст поняття „латентна злочинність” у контексті вітчизняних і зарубіжних вчених