Проблеми класифікації договорів охорони - Статья

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО CIVIL LAWВдало проведена класифікація будь-яких договорів дозволяє не лише зясувати особливість правової природи того чи іншого договору, а і сформулювати низку загальних положень щодо всіх договорів тієї чи іншої групи, виокремити особливості правового регулювання, що значно спрощує їх застосування на практиці та дослідження у цивілістичній доктрині. Значення будь-якої класифікації полягає в тому, щоб те чи інше поняття, яке вивчається на підставі обєктивних критеріїв, віднести до певної групи. Обґрунтована класифікація дозволяє зясувати особливості підстав виникнення та виконання договірних зобовязань за договором з врахуванням обєкту договору, предмету охорони, субєктного складу та мети заради якої укладається договір. Дослідженню поняття, правової природи та змісту договору охорони були присвячені низка наукових праць як вітчизняних (С.П. Мільков та ін.), проте з природних причин, оскільки безпосередньо цей договір у Цивільному кодексі був легалізований лише під час останньої кодифікації цивільного права, питанню класифікації договорів саме на надання охоронних послуг, у цивілістичній доктрині спеціальна увага не приділялася, що зумовлює певні труднощі як при його теоретичному аналізі, так і при правозастосуванні.Значною віхою у розвитку законодавства про надання охоронних послуг став Закон України «Про охоронну діяльність», який визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності і громадян [1]. 978 ЦК України дається лише загальне визначення договору охорони та по суті змодельовані два основні його види: 1) договір на охорону фізичної особи та 2) договір на охорону майна. З метою індивідуалізації цивільно-правових відносин доктрина цивільного права традиційно окреслює їх елементи: субєкти, обєкти та зміст (субєктивне цивільне право та субєктивні цивільні обовязки). Виконавцями договору охорони за участю державних субєктів охорони виступає досить широке коло субєктів, правовий статус яких і визначає особливість договірних відносин щодо надання послуг по охороні: органи внутрішніх справ України, які являють собою специфічний субєкт договірних охоронних послуг. Щодо безпосередніх функціональних структур органів внутрішніх справ, які надають охоронні послуги, то до них відносяться: Державна служба охорони при МВС України; внутрішні війська; інші органи і підрозділи міністерства внутрішніх справ, до яких належать територіальні, транспортні, галузеві органи та підрозділи внутрішніх справ.Конструкція договору охорони фізичної особи і його спеціальні ознаки, не дозволяють розглядати такий договір як різновид договору зберігання. З точки зору визначеності предмета виконання зобовязання традиційно виділяють зобовязання з конкретним предметом виконання, альтернативні і факультативні зобовязання. У договорах на охорону життя, здоровя своєрідний предмет виконання - недопущення будь-яких посягань на такі абсолютні права людини - як життя, здоровя, честь, гідність тощо. Проте особливість укладання договору охорони, якому передує, як правило, обстеження обєкту, складання акту обстеження, - це обовязок замовника усунути недоліки, зазначені в акті обстеження, що є умовою укладання договору, викликають певний сумнів у наявності підстав для віднесення договору охорони до договорів публічних. За значимістю, виду та концентрації матеріальних, історичних, культурних та інших цінностей, що зберігаються на обєктах та в приміщеннях, що охороняються, обєкти традиційно поділяються на три категорії: - обєкти категорії «А»: а) обєкти життєзабезпечення населених пунктів; б) фабрики та центральні сховища грошових знаків та цінних паперів; в) обєкти Державного комітету по телебаченню та радіомовленню; г) сховища державних архівів; д) приміщення, де зберігаються: зброя, боєприпаси, наркотичні та психотропні речовини, отрути, дорогоцінні метали та каміння, ювелірні вироби з них; історичні та культурні цінності державного значення;У підприємницьких відносинах певне поширення має договір приєднання, тобто, договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Коли вимогу про зміну договору приєднання заявляє особа (не підприємець), то вона має довести, що завдяки укладенню договору вона позбавляється прав, які звичайно мала, або якщо договір виключає чи обмежує відповідальність іншої сторони за порушення зобовязання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналась [12, c. Тімуш, здебільшого споживач, який зацікавлений в отриманні певної послуги, в силу монопольного становища контрагента не має можливості відмовитися від укладання такого договору [6, с.