Поняття, ознаки наказного провадження. Розгляд особливостей судового наказу. Наказне провадження в Україні. Порядок видачі судового наказу. Проблеми реалізації правових норм щодо застосування наказного провадження в цивільному процесуальному праві.
Аннотация к работе
Цей Кодекс дозволяє судам реалізувати покладені на них обовязки, забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також державних і суспільних інтересів. Діючим Цивільним процесуальним кодексом України передбачено три види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме провадження. Якщо позовне та окреме провадження були відомі ЦПК 1963 року і детально ним урегульовані, то наказне провадження - новий інститут у цивільному судочинстві, тому і потребує належного аналізу. За загальними правилами цивільного судочинства, порядок вирішення цивільних справ у порядку позовного провадження включає в себе ряд взаємозвязаних і послідовно здійснюваних процесуальних дій суду, учасників процесу, а саме: досудове провадження, обовязкове повідомлення і виклик сторін, інших учасників процесу, проведення судового засідання з його повним фіксуванням та ін. У випадках підтвердження заявником своїх вимог достатніми і достовірними доказами, які обґрунтовують їх законність і неспростовність, законодавець передбачив для таких випадків спрощену процедуру їх урегулювання - наказне провадження, яке спрямоване на спрощення і скорочення судової процедури розгляду справ, що забезпечить швидкий захист прав і свобод фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.судовий наказ процесуальний правовийШтефана, доцільніше було б назвати розділ ІІ ЦПК України не «Наказне провадження», а «Судовий наказ», що відображає його сутність та зміст, оскільки він не містить нормативно закріпленого визначення наказного провадження, а лише встановлює порядок видачі судом судового наказу. Луспеник, зазначаючи, що назва розділу ЦПК України - «Наказне провадження» є вдалою, оскільки регулює не лише порядок ухвалення судового наказу, але й процедуру самого провадження, що передує видачі судового наказу. 1 ЦПК України, і цей судовий розгляд у розділі ІІ ЦПК України отримав регламентацію порядку його проведення, починаючи від вимог до заяви про видачу судового наказу і закінчуючи питаннями набуття ним законної сили, а судовий наказ є лише одним з елементів наказного провадження, актом здійсненого у ньому правосуддя. 96 ЦПК України категорії справ, за якими видають судовий наказ, можуть так само бути розглянуті і в порядку позовного провадження, більше того, законом не забороняється за цими вимогами зацікавленій особі одразу звернутися до суду не із заявою про видачу судового наказу, а з позовною заявою з тією ж вимогою, а суддя в такому випадку не має права відмовити у відкритті провадження у справі. Умовність наказу полягає в особливостях процедури його скасування за ініціативою боржника, а безумовність - у тому, що наказ має силу виконавчого документа; судовий наказ є судовим рішенням, що видається суддею одноособово; судовий наказ видають на підставі доказів, наданих лише однією особою (заявником); судовий наказ видають за вимогами, перелік яких чітко визначений законом, і які можна назвати безспірними.VII Статуту 1864 р. було визначено порядок здійснення скороченого судочинства, який певною мірою можна вважати витоком появи судового наказу в Росії. Після відповідних законодавчих змін у 1885, 1889, 1891 та 1912 рр. сформувався інститут «спонукального провадження» як спеціальна форма цивільного процесу, у рамках якої суд після перевірки лише умов допустимості, без виклику відповідача робив на акті напис, що мав виконавчу силу судового рішення. Черьомін, узагальнивши існуючі позиції, виділив три основних підходи до тлумачення сутності судового наказу, вироблені зарубіжною практикою з урахуванням наявних моделей наказного провадження: судовий наказ як виконавчий документ (безумовний наказ); судовий наказ як нагадування боржнику про його обовязки перед кредитором (умовний наказ); репресивний судовий наказ як санкція за неявку на судове засідання. Якщо заперечення подано вчасно й одна зі сторін вимагає позовного провадження, то суд, що виніс судовий наказ, за своєю ініціативою передає спір до суду для розгляду в загальному порядку після сплати судового збору та витрат боржником. Тобто в межах німецької процедури наказного провадження суд ухвалює два процесуальних акти: судовий наказ і наказ про виконання.Останнім часом кількість цивільних справ безперервно зростає, тому відповідно збільшується завантаженість суддів. Як свідчить судова практика, багато справ, що розглядаються в порядку позовного провадження, є безспірними. Вимоги позивача у переважній більшості таких справ визнаються відповідачем.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
1.1 Поняття та характерні ознаки наказного провадження
1.2 Історичний розвиток наказного провадження
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Поняття та особливості судового наказу
2.2 Правова характеристика підсудності в у справах наказного провадження
2.3 Особливості представництва у справах наказного провадження
2.4 Особливості процесу доказування у наказному провадженні
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ОКРЕМИХ СТАДІЙ НАКАЗНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
3.1 Правові основи порушення справ наказного провадження
3.2 Процесуальні особливості видачі судового наказу