Дослідження проблемних моментів обліку культурної спадщини та формування Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Заходи щодо спрощення процедур підготовки облікової документації. Законодавчо встановлені механізми обліку культурної спадщини.
Аннотация к работе
Проблеми формування Державного реєстру нерухомих памяток УкраїниФормування, ведення та використання Реєстру здійснюється спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини: Кабінетом Міністрів України (щодо пам’яток національного значення); центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (щодо пам’яток місцевого значення); органами охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (подання пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення обєктів до Реєстру та внесення змін до нього). Статистика свідчить, що з наявних в Україні близько 140 тис. пам’яток до Реєстру занесено тільки 6374 пам’ятки, тобто менше 4,6 %, з них 891 - за категорією національного значення і 5483 - місцевого значення. Занесення обєктів до Реєстру регламентує затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 Порядок визначення категорій пам’яток для занесення обєктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, який встановлює процедуру подання та розгляду пропозицій щодо занесення обєктів культурної спадщини до Реєстру, склад облікової документації, а також критерії визначення категорій пам’яток національного та місцевого значення [1, с. Але процедура визнання не була прописана, тому в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (від 16.12.2004 № 2245-ІУ) законодавчо було закріплено норму, що «обєкти, включені до списків (переліків) пам’яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (не включення) до Реєстру вважаються пам’ятками відповідно національного чи місцевого значення» [2, с. Для приведення охоронного статусу обєктів, раніше включених у списки (переліки) пам’яток історії та культури, до норм сучасного пам’яткоохоронного законодавства, органам охорони культурної спадщини необхідно провести інвентаризацію цих обєктів, визначити їх історико-культурну цінність, з’ясувати відповідність обєктів критеріям, що їх пред’являють до пам’яток національного чи місцевого значення, та обґрунтувати занесення певної їх частини до Реєстру.