Внесок В.О. Сухомлинського в розробку проблем дошкільної лінгводидактики. Погляди видатного педагога на роль рідної мови в інтелектуальному розвитку дітей. Методика розвитку мовлення шестирічок та методика навчання дітей словесної і поетичної творчості.
Аннотация к работе
проблеми дошкільної лінгводидактики в педагогічній спадщині в.о.Розкриваються погляди видатного педагога на роль рідної мови в інтелектуальному розвитку дітей, подано характеристику методики розвитку мовлення шестирічок, зокрема методика навчання дітей словесної і поетичної творчості, прийоми роботи з казкою, використання природи для розвитку мовлення дітей. Сьогодні лінгводидактика розглядається як педагогічна галузь науки, що вивчає закономірності розвитку мовлення дітей на різних вікових етапах; специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування мовленнєвих навичок у дітей; засоби, форми, методи і прийоми навчання дітей мови, що відображає і лінгвістичні, і педагогічні аспекти сучасного стану науки. Сухомлинського включає систему поглядів ученого на роль мови і мовлення в становленні і розвитку особистості, значення рідної мови для розвитку мовлення дітей дошкільного віку; визначення мети і завдань розвитку мовлення і мислення шестирічок у "Школі під блакитним небом"; обґрунтування системи принципів, методів навчання мови, визначення шляхів розвитку мовлення дітей у природі тощо. У працях ученого обґрунтовано принципи, з урахуванням яких має здійснюватися процес навчання дітей рідної мови, а саме: нерозривної єдності і взаємозвязку держави, батьківщини і рідної мови, народності, національної спрямованості мовленнєвого розвитку дитини і навчання її рідної мови, урахування вікових особливостей дітей, уваги до краси і милозвучності української мови, емоційної насиченості й естетичної спрямованості мовленнєвого розвитку дитини, взаємозвязку мислення і мовлення, сенсорно-лінгвістичного розвитку та навчання дітей рідної мови, інтеракційної діяльності в розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови. Сухомлинського дає можливість визначити принципові положення, за якими будувався освітній процес у "Школі під блакитним небом": принцип гуманізації, пошани до особистості; урахування самоцінності дитинства як особливого періоду розвитку людини; знання індивідуальних особливостей дітей як запорука педагогічного успіху; визначення дошкільного віку як періоду найінтенсивнішого оволодіння мовленням і найбурхливішого розумового розвитку дитини; орієнтація педагогічних впливів на розвиток творчих здібностей і нахилів; необхідність перебування школи на лоні природи, оскільки дитина за своєю природою допитливий дослідник, відкривач світу; принцип єдності розвитку мислення і мовлення дітей на основі безпосереднього сприймання навколишнього світу; навчання шестирічок не повинно обмежуватися суворим регламентом, школа завжди повинна бути "школою радості"; найважливішим засобом педагогічного впливу на дітей у "Школі під блакитним небом" є краса і слово як елемент пізнання і засіб впливу на дитячу душу.