Огляд наукового підґрунтя розгляду проблем, пов"язаних із зловживанням владою. Аналіз вітчизняної судової практики та рішення Європейського суду з прав людини. Розгляд випадків зловживання владою в органах публічної влади України та їх вирішення.
Аннотация к работе
Проблеми доказування зловживання владою у фінансових правовідносинах кандидат юридичних наук, доцентАналізується вітчизняна судова практика та рішення Європейського суду з прав людини. Отже, мета статті полягає в огляді наукового підґрунтя розгляду проблем, пов’язаних із зловживанням владою, аналізі вітчизняної судової практики та рішень Європейського суду з прав людини, розгляді випадків зловживання владою в органах публічної влади України. Кривошеєва, є: 1) різний субєктний склад (так, зловживання владою притаманне виключно субєктам, які наділені державно-владними повноваженнями у фінансовій сфері); 2) різні прояви реалізації субєктних прав (при зловживанні владою суб’єкт виходить за межі наданих йому фінансових повноважень, а зловживання правом передбачає діяння у межах наданих прав); 3) відбуваються у різних формах (так, зловживання владою апріорі є формою незаконних дій, а зловживання правом означає поведінку субєкта у межах встановлених норм закону, але з метою, відмінною від законної) [1]. Попри очевидність зловживання владою існує думка про недоречність нині вести мову про зловживання правом у межах владних (зокрема, фінансових) правовідносин, адже «складно уявити ситуацію виходу за межі здійснення права «слабкою» стороною відносин, коли їй протистоїть учасник, який має перевагу у вигляді права встановлення правил поведінки в цих відносинах. Музики-Стефанчук, «до основних факторів, які сприяють розвитку корупції в органах публічної влади у бюджетному процесі в Україні, можна віднести такі: 1) законодавчі проблеми (наприклад, коли несвоєчасно приймаються закон про Державний бюджет України та рішення про місцеві бюджети, в результаті чого розподіл коштів протягом періоду, коли відсутній щорічний акт про бюджет, практично залежить від волі певних посадових осіб); 2) певна непрозорість прийняття та виконання актів про бюджет (незважаючи на те що законодавство передбачає відкритість бюджетного процесу, існують таємні видатки, у певних місцевих органах складається тенденція до зникнення чи знищення певних документів, зокрема, суворої звітності); 3) неналежний рівень притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за вчинені ними правопорушення; 4) обмеженість участі громадськості у бюджетному процесі та практичне неврахування думки громадян щодо вирішення тих чи інших фінансово-бюджетних проблем; 5) лобіювання та підтримка у Верховній Раді України інтересів окремих політичних груп, навіть окремих громадян, які досить часто є представниками влади на місцях» [6, с.