Теоретико-правовий аналіз поглядів видатного вітчизняного правознавця, доктора державного права, одного з засновників Української Академії наук Ф.В. Тарановського. Спадкоємний зв’язок його поглядів з попередними, сучасними владно-правовими теоріями.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукІдеї, концепції, теорії, вчення з проблем держави, влади, права, які запропоновані світовою державно-правовою думкою, є злободенними: ті з них, що вже усвідомлені, з успіхом використовуються практикою. Його ідеї про державу і право (а вони пронизані людино центристським підходом) довгий час згадувалися лише фрагментарно: російські вчені (Михальченко С.Н., 1996 та ін.) висвітлювали погляди вченого в галузі історії права як одного з представників київської школи права (школи західно-руського права); сербські вчені (Раде Михальчич, 1996 та ін.) досліджували ідеї Ф.В. Тарановського, але її зміст і положення, що винесені на захист (за авторефератом), свідчать про висвітлення головним чином історико-правових поглядів ученого та методологічних засад його творчості, і, отже, не співпадають з темою і змістом нашої дисертації. В Україні він працював з кінця 1917 до 1920 року (професор юридичного факультету Катеринославського і Таврійського університетів, один з засновників Української Академії наук (УАН), член її Правління, голова Соціально-економічного відділу Академії, засновник і голова ряду Комісій ВУАН (УАН). зясовано, що для розкриття сутності державної влади вчений застосовує соціально-психологічний і юридичний підходи у єдності - за соціально-психологічною оцінкою державна влада трактується як суспільна сила, породжувана свідомістю залежності від неї людей, а за юридичною - державна влада діє через державні органи як воля «юридичної особи держави»;Тарановського про правові і державні явища, визначено основні джерела - праці вченого та розкрито принципи і понятійно-категоріальний апарат, які задіяні автором задля глибини висвітлення поставлених мети і завдань дослідження. Опис праць подано у системі за хронологією подій, що відбувалися на його життєвому шляху; виокремлено (після ретельного аналізу усього його наукового спадку) ті опубліковані праці, які торкаються предмету авторського аналізу, а саме теоретичних проблем держави, влади у їх співвідношенні з правом. Цей принцип допомагає відтворити інтегральну картину взаємозвязку наукових теорій і вживаних в них понять, що постійно розвиваються; у нашому дослідженні він сприяє встановленню спадкоємності наукових ідей з проблем державної влади. Тарановського до наших днів), хоч і впливають на трансформацію наукового знання, але не позбавляють дії принципу відповідності як певної форми наступності теорій чи ідей, більш того, вони (зміни) активізують дію цього принципу, спонукують до вивчення і використання наукових досягнень в минулому, до їх асиміляції у теперішньому. Понятійний апарат дослідження включає групи понять двох рівнів: ті, що є елементами методології науки історії політичних і правових учень («погляди на державу», «погляди на право», «правова ідея», «правова концепція», «правова теорія», «наукова проблема» тощо); ті, що є елементами системи поглядів Ф.В.За соціально-психологічною оцінкою державна влада є суспільною силою, що «випливає зі свідомості залежності учасників організованого гуртожитку», а згідно юридичному підходу - «державна влада є волею юридичної особи держави». Ященком положення про те, що, говорячи про природу державної влади, необхідно звертати увагу на обидва підходи (причому в рівній мірі), оскільки зосередження уваги лише на примусовій волі юридичної особи держави, або окремо на усвідомлюванні залежності від влади з боку громадянина («підлеглого»), не дозволяє отримати повне уявлення про юридичну, соціальну й психологічну природу державної влади. Тарановський належав до тих з них, хто вважав носієм державного суверенітету, а отже і суверенних прав і обовязків, не державну владу чи будь-який державний орган, а державу як юридичну особу («Суверенітет складає приналежність держави, яка конструюється як юридична особа»). Наводиться запропонована ученим досить чітка і переконлива схема здійснення обмеження державної влади правом (характерна для правової держави), що складається з двох взаємообумовлених стадій: 1) встановлення законності правління - при цьому зазначається, що законність правління нерозривно повязана з «верховенством закону» над всіма іншими джерелами й видами позитивного права, тому законність правління встановлюється одночасно з встановленням зазначеного верховенства закону; 2) визнання субєктивних публічних прав громадян («підлеглих»): а) право на участь у владі; б) право на свободу від влади; в) право на сприяння владі.