Психологічні особливості та види акцентуацій характеру у підлітковому віці. Зміст поведінки педантичної та емоційної особистості. Аналіз спостереження за поводженням дитини у конкретних життєвих ситуаціях. Рекомендації щодо посилення норм темпераменту.
Аннотация к работе
Динамічне сьогодення ставить дуже високі вимоги до особистісного розвитку підростаючого покоління. Колізїї особистісного становлення у підлітковому віці нелегкі, а іноді надзвичайно болісні для самого учня: вони породжують труднощі не лише сприйняття підлітком самого себе, а й дисгармонію у взаєминах з оточуючими, дискомфортне емоційне самопочуття під час спілкування з дорослими і ровесниками. Тому багато дослідників вважають доцільним вивчення акцентуацій характеру у дітей підліткового віку. Завдяки цьому можна допомогти дитині згладити ці акцентуації. Завданнями нашого дослідження є: Вивчити і зробити аналіз психологічної літератури по даній темі, визначити ступінь розробленості проблеми.Наукова новизна і практична значимість роботи полягає в тому, що зроблений аналіз психологічної літератури можуть використати для самоосвіти старшокласники; отримані експериментальним шляхом дані може використати в своїй роботі класний керівник для проведення виховної роботи, а також психолог - для проведення корекційної роботи. Робота складається з вступу, двох розділів: теоретичного обґрунтування проблеми і експериментального дослідження, висновків, списку використаної літератури, додатків.Характер людини відіграє вирішальну роль у формуванні поведінки людини. Основні з них такі: характер людини формується в процесі онтогенезу досить рано і впродовж решти її життя проявляє себе як біль-менш стійкий; поєднання особистісних рис, які утворюють характер людини, є корелятивним, внаслідок чого утворюються виразно відмінні типи, що дозволяє розробити типології характерів. Акцентуації вивчалися в основному патопсихологами, хоча самі по собі вони не можуть розглядатися як явище патологічне. Поняття «акцентуація» вперше ввів німецький психіатр і психолог К. Леонгард. При протилежному трактуванні ми б прийшли до висновку, що нормальною варто вважати тільки середню людину, а будь-яке відхилення від такої середини (середньої норми) ми б вважали патологією.У людей з цим типом акцентуації хороший настрій сполучається з бажанням діяти, балакучістю і з тенденцією постійно відхилятися від теми розмови. В першому випадку людина постійно насторожується перед зовнішніми подразниками, в другому - витоком несміливості є власна поведінка людини, саме вона весь час знаходиться в центрі її уваги. Час від часу до несміливості приєднується лякливість, яка може мати чисто рефлекторний характер, але й може бути виявом несподіваного страху. Події, які глибоко зачепили таку особистість можуть довести їх до стану реактивної депресії, особливо в тих випадках, коли у них яскраво виражені субдепресивні риси. Пасивність в діях і повільність мислення в тих випадках, коли вони виходять за межі норми, відносяться до негативних рис цього типу.Наприклад, у навчальному закладі армійського типу (суворівське, авіаційне, танкове училище) такий підліток підкорюватиметься вимогам порядку вже за рахунок того, що йому притаманна навіюваність, наслідування того, як поводяться однолітки, що його оточують. Таким чином, у сприятливому мікросередовищі, де прикладом для наслідування є позитивні лідери, а норми поведінки не суперечать соціальне схвалюваним нормам, підліток з нестійкою акцентуацією буде мало чим відрізнятися від оточуючих. Це можуть бути, наприклад, організація дискотек або інших шкільних вечорів, туристських походів, спортивних змагань, різноманітних заходів, де потрібно проявити активність, уміння швидко орієнтуватися, де можна задовольнити прагнення до лідерства, новаторства. Потім наступає період спаду настрою, різко знижується комунікативність, підліток стає пасивним. На фоні коливань настрою можливі швидко літні конфлікти з друзями і дорослими, але потім підліток швидко холоне і шукає шляхи до примирення.Лічко, зробити процедуру використання запитувальника значно зручнішою. По-третє, діагностично важливими вважаються тільки відповіді «Так», це дозволяє провести дослідження в один прийом, а не в два, діагностуючи ще й відповіді «Ні» (як в запитувальнику А. Е. Окремо для кожного типу С.І.Подмазіним і його науковою групою було підраховане мінімальне діагностичне число (МДЧ), що являє собою нижню межу вияву акцентуації. Тому при отриманні за контрольною шкалою більше 4 балів потрібно додати до шкали демонстративності 1 бал. Якщо ж показник за шкалою перевищує 7 балів, то до шкали демонстративності додається 2 бали.Дослідження акцентуацій характеру у підлітковому віці ми проводили за допомогою запитувальника А. Е.
План
План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти, проблеми акцентуацій характеру по психологічній літературі
1.1 Поняття про акцентуації характеру як предмет психологічної науки
1.2 Види акцентуацій характеру
1.3 Психологічні особливості акцентуацій характеру у підлітковому віці
Розділ 2. Емпіричне дослідження особливостей акцентуацій характеру у дітей підліткового віку
2.1 Організація та проведення дослідження особливостей акцентуацій характеру у дітей підліткового віку
2.2 Аналіз результатів та інтерпретація отриманих даних
2.3 Методичні рекомендації щодо роботи з акцентуйованими підлітками