Аналіз чинних міжнародних актів, в яких характеризується правова природа об’єктів, що відносяться до спільної спадщини людства та характеристика рівня відповідності законодавства України міжнародним правовим договорам спільної спадщини людства.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана на кафедрі міжнародного права і порівняльного правознавства. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент АНЦЕЛЕВИЧ Герольд Олександрович, Українська академія зовнішньої торгівлі Міністерства економіки України, завідуючий кафедрою міжнародного права і порівняльного правознавства кандидат юридичних наук, доцент НЕЛІП Михайло Іванович, Дипломатична академія МЗС України, проректор. Захист відбудеться 13. 10. 2000 року о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 в Інституті держави і права ім.Формування концепції спільної спадщини людства відбувалося паралельно з окресленням комплексу міжнародно-правових норм, які склали інститут спільної спадщини людства. Їх правовий статус не може визначатися лише за просторовими критеріями, тому головною ознакою обєктів спільної спадщини людства в її сучасному розумінні є їх глобальне поширення і цінність для стійкого розвитку нинішніх та прийдешніх поколінь всього людства. Емпіричну основу дисертації становлять звіти конференцій з морського, космічного та екологічного права, матеріали Комісії з міжнародного права та Інституту морського права (США), Збірник матеріалів з морського права (Law of the Sea) Комітету ООН з морського дна, тези доповідей Комісії з вивчення організації світу, а також міжнародні договори, декларації та хартії, що стосуються визначення правової природи обєктів, які відносяться чи можуть бути віднесені до спільної спадщини людства та відповідні резолюції Генеральної Асамблеї ООН. У першому розділі "Аналіз історичних і правових джерел концепції спільної спадщини людства" проводиться історичний огляд і дається правова оцінка джерел, які вплинули на формування концепції спільної спадщини людства. латиноамериканського юриста Андреаса Бельо, що обєкти, які не можуть бути володінням однієї нації без обмеження інтересів інших (Океан і повітря), повинні вважатися людством його спільним надбанням та пропозиція французького юриста А. де Лапраделя визнати Світовий Океан спільною спадщиною людства.