Дослідження світової та української модерної драматургії у літературознавстві. Осмислення кризового стану театру на межі ХІХ–ХХ століть як передумови й умови формування модерністських тенденцій. Проникнення Івана Кочерги в поетику символістської драми.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукКочерги із врахуванням соціокультурного контексту епохи, в якій відбувався перехід на нові світоглядні константи. Ключові слова: модернізм, „нова драма”, символізм, постсимволізм,магічний реалізм, вагнеріанство, ніцшеанство, соціалістичний реалізм, „казкова мова”, міський текст, ніцшеанський тип „надлюдини”, міф про „велику сімю”. Она подчинена развитию модернистских тенденций в украинской литературе, границы которой четко очерчены двумя кризисными ситуациями: первая из них - состояние украинского театра на рубеже ХІХ-ХХ веков, который исчерпал свои потенциальные возможности и что вылилось в знаковое событие - завершение эпохи театра корифеев; вторая - предчувствие неминуемого краха соцреалистической системы, которую на собственном опыте пережил Иван Кочерга. При этом выполнены конкретные задачи: осмыслено кризисное состояние украинского театра на рубеже ХІХ-ХХ веков как предпосылка формирования модернистских тенденций; охвачены вагнерианство и ницшеанство как философско-эстетический источник модерной направленности украинской драматургии; осмыслены особенности проникновения Ивана Кочерги в поэтику символистской драмы; акцентировано внимание на взаимодействие символизма и романтизма как производных факторов творчества писателя; актуализирована специфика сказочного сегмента драматургии; выявлены концепты постсимволизма и их структуросозидательную роль в творчестве И. Детально анализируется эволюция писателя в драматургии и театральном деле: от освоения символизма в его преемственных связях с романтизмом (в первую очередь иенским) (поэтизация сказки, сказочных элементов в его ранних символических экспериментах) вплоть до перехода к постсимволизму (актуализация постсимволистского содержания декораций как визуального воплощения эмоционального содержания драмы „Ярослав Мудрый”, развернутая система сценографических персонажей, концентрация постсимволистских направлений).Творчі пориви ХХ століття, найбільш відчутні через звернення до індивідуального художнього досвіду митців, вміщують широкий спектр проблем, відбиваючи різноманітні аспекти формування історичного буття літератури. Кочерги у складних процесах становлення якісно нового періоду української драматургії, аналіз художньо-естетичної еволюції митця безпосередньо повязуються з дискусійною і до цього часу не розвязаною проблемою становлення нової естетики в українській художній культурі на межі століть та в перші десятиліття ХХ віку. „Напередодні Української революції Україна бачиться як грандіозний інтригуючий світ таємничих імпульсів, гіпотетичних можливостей, відкритий для пошуку і експерименту”, - зазначає сучасна дослідниця української літератури як цивілізаційного феномену На хвилі виникнення модерністських тенденцій вона засвідчила становлення нового художнього мислення, його багатоаспектність і динамізм, особливо відчутного у драматургії, у „новій драмі”, з розвитком якої повязане й імя Івана Кочерги. Етапність в осмисленні творчості письменника за певними проблемами, в тому числі й щодо опанування драматургом специфіки модернізму, очевидна, хоча звернення до його драматургічної спадщини носило не завжди системний характер, однак неодмінно констатувало новаторство митця, акцентувало на природному поєднанні у його творчості художньо-естетичних здобутків як західноєвропейської, так і вітчизняної драматургії та театру (Н.Перший розділ „Модерністське інакомислення в українському театрі і драматургії кінця ХІХ - початку ХХ віку” складається із трьох підрозділів, в яких розкривається специфіка формування символістської театрально-драматургічної думки в Україні. Проблема „Вагнер і драматургія”, у першу чергу символістська драматургія, має свою історію, що не лише розкриває суперечливість вагнерівського генія, але й актуалізує його як предтечу символістської драми (Томас Манн у статті „Страждання і велич Ріхарда Вагнера” (1933) вивів формулу співвіднесеності мистецтва німецького композитора й естетики символізму). Однак у роботі зазначається, що точкою відліку проблематизації є осмислення ролі музичного компонента (лейтмотив, театральність, символічні формули, враження, символотворчість, музичність) у становленні „нової драми” і не лише в європейській літературі, але й у творчості Лесі Українки, що на цьому рівні поетеса, як стверджується у дисертації, співвідносила свої пошуки з відкриттями європейської драматургії, а тому вона неминуче мала „пережити” в собі Р. Вагнера. Кочерги як цілісного художньо-естетичного явища, засвідчує те, що всі його етапи (символізм, постсимволізм, соцреалізм) обєднані ніцшеанською ідеологією „надлюдини”, апогеєм якої став образ Ярослава Мудрого.