Прийняття участі в розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи - завдання народних засідателів згідно з цивільним процесуальним законодавством України. Особливості проведення дій, необхідних для розгляду справ про усиновлення.
Аннотация к работе
В рамках реалізації конституційного положенням про безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних ч.2 ст.18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) [1] передбачено, що у випадках, встановлених ЦПК, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Згідно із положеннями цивільного процесуального законодавства народні засідателі приймають участь у розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. Разом із тим, й інші категорії справ окремого провадження торкаються особистих немайнових прав фізичних осіб, але вони чомусь розглядаються суддею одноособово, наприклад, справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; про надання права на шлюб тощо. З одного боку прокуратура «здійснювала нагляд за правильним і одноособовим застосуванням законів суддями», а з іншого - нагляд за судами повинен був здійснювати народ через інститут народних засідателів, а також через звіти суддів перед виборцями, бо як судді, так і народні засідателі були обраними. Після сплину майже півстоліття Конституцією СРСР 1977, а через рік і Конституцією УРСР 1978 року, встановлювалося, що народні засідателі беруть участь у розгляді цивільних справ і кримінальних справ у суді першої інстанції та користуються всіма правами судді [3, с.79-80].