Проблема довір’я до людини у романі Гончара "Людина і зброя". Осуд потворних явищ породжених тоталітаризмом. Художня самобутність праці та його пізнавальне значення. Образна важливість створеної композиції. Обов’язки митця і його місця в сучасному житті.
Аннотация к работе
Проблематика роману.Аналізуючи роман, звертаючись безпосередньо до його тексту, учитель передусім визначить проблемні питання, які слід розглянути в процесі вивчення: людина і війна, проблема довіря до людини, кохання і війна, сутність героїзму, осуд шкурництва, боягузтва, безвідповідальності. Ретроспективно очима сучасного оповідача окреслюючи останні години миру, письменник підводить до глибокого усвідомлення соціального циклону - страшної руйнації війни: “Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін; ще стоїть на узвишші посеред міста сірий масивний БЧА - Будинок Червоної Армії, де згодом на місці, р«чищеному від руїн, буде «палено Вічний вогонь на могилі Невідомого солдата. Слова професора звучать застереженням і в майбутнє: “Людство нашого часу, людство двадцятого століття, могло б уникнути цієї трагедії, так принаймні досі здавалось нам, дивакам мого покоління. Разом з тим підкреслюємо, що війна, як і інші соціальні чи екологічні катастрофи, чітко визначає суть кожної особистості, поділяючи людей на порядних і непорядних, тобто за словами Колосовського, “напише правду про кожного з нас”. Саме їй, Ользі, належать слова про ідеал людської жертовності і добра, без чого неможливе життя: “ото й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможертовне” (4, 179).