Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ 1. Специфіка української жіночої прози 1.1 Феміністичний дискурс в українській літературі 1.2 Особливості сучасної жіночої прози 1.3 Проблематика романів Ірен Роздобудько у художньому контексті Розділ 2. Оригінальність художнього світу ірен роздобудько 2.1 Жанрова своєрідність творчості Ірен Роздобудько 2.2 Архетипні образи у творчості письменниці 2.4 Поетика романів Ірен Роздобудько Висновки Список використаних джерел Вступ Упродовж багатьох віків чоловіча стать була домінуючою в літературному авторстві, але в українській літературі, починаючи з кінця ХІХ ст. і в наш час ситуація докорінно змінилася: жінки посіли провідне місце. Феномен буйного розквіту жіночої прози вимагає всебічного вивчення, але навряд чи можна сумніватися в тому, що він був зумовлений тривалим періодом боротьби за подолання маргінального становища жінок у суспільстві та літературі. І щоб розкрити цю розмаїтість, необхідне дослідження творчості багатьох письменниць, але обсяг нашої роботи дозволяє розглянути доробок однієї з них. Велика кількість творів письменниці, різних за характерами та настроями, зумовлює закономірність виникнення нашого дослідження, особливо в аспектах вивчення її специфічної проблематики і поетики. Ірен Роздобудько постає перед читацьким загалом як авторка, герої якої багато в чому схожі на неї, шукають екзистенцію життя, намагаються проявити весь свій потенціал, часто відмежовані від решти світу і не потребують його, бо створеного ними власного світу для них достатньо. Сьогодні українська жіноча проза стала об’єктом дослідження багатьох науковців: В. Агеєвої, Є. Барана, О. Бойченка, І. Бондаря-Терещенка, Я. Голобородька, О. Гомілка, Г. Грабовича, Т. Гундорової, Н. Зборовської, Г. Наукова новизна нашої роботи полягає у вперше здійсненому системному дослідженні текстів Ірен Роздобудько. Окрім цього, ми проаналізували обрані нами твори у контексті української жіночої прози кінця ХХ - початку ХХІ ст. Специфіка української жіночої прози 1.1 Феміністичний дискурс в українській літературі У європейському контексті фемінізм виступив однією з найвпливовіших течій ХХ століття. На сьогодні прийнято вважати, що час зародження феміністичних ідей бере початок з епохи Відродження з її ставленням до людини як до співтворця Бога. Щодо виникнення фемінізму в Україні, то при вивченні історичних свідчень про життя й творчість перших українських письменниць, довідуємося, що паростки жіночого авторства з’явилися приблизно 450 років тому. У періоді, що охоплює другу половину XVI - XVIII ст., поки що дослідники відшукали імена трьох письменниць: Олени Журавницької-Копоть, Анни Любовичівни, Анисії Парфенівни. Український фемінізм від початку характеризувався загальнонаціональною соборною концепцією, проте, як зазначає визнана діячка феміністичного руху М. Богачевська-Хом’як, український жіночий рух виник із таких самих причин, що й жіночі рухи взагалі, - не тому, що в жінок було примхливе бажання, а тому, що жінки хотіли стати членами свого суспільства [50, с.55]. Причин, які зумовили появу феміністичного дискурсу в літературі, є кілька: - суцільний патріархат, який панував у мистецтві (частково винятком є творчість Марка Вовчка, Ганни Барвінок, Олени Пчілки); - концепція фалогоцентризму (філософії, заснованої на владі раціо, на чоловічому типі мислення, на традиціоналізмі культури); - опозиція: чоловік - жінка; - бажання жінки самоствердитися інтелектуально і творчо (подолати явище маргіналізації жінки) [62, c.237]. Дівчата переважно з інтелігентних родин, доньки священиків, учителів, дрібних урядовців, літераторів, вони приносили нові теми, нові типи героїв, зверталися до жіночої психології й акцентували жіночі цінності [82, c.255]. роздобудько роман жіноча проза До генерації письменників модернізму належала й Наталя Кобринська. Про Наталю Кобринську Іван Франко зауважив: В Галичині на перший план виступає Наталя Кобринська, що кладе собі метою розворушити наше жіноцтво, працює не тільки на полі белетристики, але організовує жіноче товариство, агітує за подання петицій в цілі поширення жіночої освіти й жіночих прав, нав’язує зносини з жінками інших національностей, одним словом силкується втягти наше жіноцтво у сферу інтересів передового європейського жіноцтва [92, с.189]. Головна тема оповідання - боротьба старих традицій патріархального суспільства вікового порядку проти нового, що входило у життя. У ньому відтворено сумління і душевний неспокій, викликаний нестримним наступом нових віянь, ідей та стремлінь, характерних для української інтелігенції того часу. Про