Жанр як форма структуралізації інформації на позараціональних засадах і базовий елемент інораціонального, художньо обумовленого мислення. Аналіз сучасних гносеологічних процесів у культурі та особливостей неоструктуралістського напрямку в естетиці.
Аннотация к работе
Київський університет імені Тараса ШевченкаЗахист дисертації відбудеться "27" травня 1999 року о "15.00" годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252001, Київ, вул. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Жанр розглядається як форма структуралізації інформації на позараціональних засадах і базовий елемент інораціонального - художньо обумовленого - мислення. Пропонується типологія і систематика жанрів, яка враховує трансвидові ментальні ознаки жанру у мистецтві і віддзеркалює ґенезу світоглядних настанов у жанрових перетворених формах мислення. Таким образом формируются четыре типологические бинарные пары: 1) "канонические - свободные" жанры (являются воплощением двух противоположных способов функционирования информационных процессов - материального и ментального); 2) "открытые - завершенные" жанры (отражают способ пространственно-временной координации в сфере социальности - разомкнутый или замкнутый); 3)"моножанры - полижанры" (воплощают способ понимания окружающего мира - внесистемный и системный); 4) "монтажные - монодические" жанры (отвечают за полисубстанциональность и моносубстанциональность восприятия бытия).Оновлення підходів до вивчення жанрів повязане з тим, що наукові настанови некласичної естетики дозволяють аналізувати закономірності буття мистецтва, як онтологічні засади соціокультурного функціонування чуттєвих чинників у життєдіяльності людини. За такого розуміння ролі мистецького у соціальному, головна увага приділяється смислоутворюючим структурним можливостям жанру як форми, яка упорядковує інформаційно-комунікаційні процеси. жанр художній мислення естетика Жанр є суто мистецьким утворенням, так само як і образ, але має більш загальний статус у межах художньої творчості, тому його дослідження є особливо доречним у наш час зламу традицій "образного" мистецтва. Оскільки жанр структурує інформацію, він має змогу регулювати потік інформації, а отже - впливати на загально-соціальні комунікативні процеси та, як наслідок, - власне на соціальний устрій у його духовному та ціннісному виявленні. Запропонована модель розгляду жанру у взаємозвязку з проблемами дослідження художнього мислення та інформаційно-комунікаційних процесів у суспільстві обумовлює необхідність проаналізувати стан наявних наукових досягнень з кожної проблеми окремо, а саме - з проблем жанрології, художнього мислення та інформаційної естетики, оскільки заданий ракурс вивчення проблеми жанру у мистецтві не є загальноприйнятим та таким, що має усталену традицію.Це дасть змогу зосередитися не стільки на пошуках визначення мистецтва, тобто на пошуках відповіді на питання "що таке мистецтво?", скільки на розбудові естетики як галузі знання про принципи художніх форм мислення та буття. Ще одним ускладнюючим чинником щодо вивчення мистецтва можна вважати існуючий його розподіл на дві окремі сфери - "мистецтво для науки" та "мистецтво для мистецтва". Щоб пояснити цю думку, автор спочатку звертається до аналізу поняття форма у загально-філософському контексті, прослідковує основні етапи становлення вчення про форму від часів Античності до сучасності. Аналізуючи взаємовідносини між формою та змістом у мистецтві, автор вказує на те, що багато суто філософських положень про форму краще всього ілюструються саме на прикладах мистецтва і є власне сферою інтересів саме мистецтва. Аналізуючи співвіднесення змісту і форми у процесі утворення жанру, автор робить висновок, що їхнє співвідношення та форма сполуки дає підстави вважати жанр формою самодостатньою, а відтак - її можна вважати різновидом форми перетвореної.